ЄС допустить до своїх фондів лише тих, хто визнає європейську колективну безпеку пріоритетом.
🗣 «Збройові компанії зі США, Великої Британії та Туреччини будуть виключені з нової програми фінансування оборони ЄС у розмірі 150 млрд євро», — пише Financial Times.
🔗 Згідно з пропозицією Європейської комісії, фонд, який планують витратити на озброєння, буде відкритий тільки для оборонних компаній ЄС і третіх країн, які підписали з блоком угоди про оборону.
➡️ Зазначається, що щонайменше 65 відсотків вартості продукції має бути витрачено в ЄС, Норвегії та Україні.
Думаю, це дуже важлива новина, яку варто пояснити:
➡️ Треті країни зможуть постачати озброєння за Фондом переозброєння Європи, тільки якщо підпишуть договір про колективну безпеку з ЄС, де, очевидно, важливим, хоч і не прямо прописаним елементом, є «стримування московії та підтримка України».
І це вперше, коли ЄС закриває свої фонди від США. Останній раз, коли європейці намагались зробити подібне в рамках PESCO, американці лобіювали в Європі зрив угоди, допоки американські компанії не будуть включені у перелік.
➡️ Але насправді ЄС в ручному режимі (не тільки офіційними договорами) визначає рівень відповідності країн європейській безпеці. Так, наприклад, ВПК Норвегії, Південної Кореї, Японії, Албанії, Молдови, Північної Македонії та України вже включені без окремих угод.
А для Великої Британії (ВБ), Туреччини та США це означає:
🇬🇧 ВБ — це стимул завершити формування своєї всеосяжної оборонної угоди з ЄС. Угоду розпочали розробляти ще при уряді консерваторів, і вона буде завершена після фінальних перемовин з німцями. А для цього треба дочекатись нового уряду Мерца. Але загалом включення ВБ до фонду – це технічний момент очікування та легка мотивація для Лондона, щоб випадково під тиском США угода не зірвалася, як це було в рамках PESCO.
🇹🇷 Туреччина останній місяць будує в медійному полі (заявами, новинами, ситуативними діями) образ країни, яка хоче бути частиною нової європейської архітектури безпеки. Ця активність турків збіглася з виходом у фінальну стадію затвердження програми «переозброєння Європи», де сотні мільярдів євро (а можливо, й трильйон+) будуть інвестовані в оборонну галузь Європи впродовж наступного десятиліття. ЄС не відштовхує Туреччину, бо це цікавий партнер, але «на слово не вірить» і вимагає договірних зобов’язань.
🇺🇸 США – акції американських оборонних компаній мають ще більше «впасти у справжнє захоплення» від наслідків зовнішньої політики Білого Дому, яка довела європейців до того, що вони вперше відгородилися від американських оборонних компаній. З великою ймовірністю ЄС послабить правила для США, якщо ті хоч якось підтвердять прихильність європейській безпеці. Фактично ЄС ставить США в позицію: доступ до розширеного на сотні мільярдів ринку оборонних замовлень ЄС — в обмін на підтримку України.
🔗 Окремо є важливий пункт.
За умовами плану, країни ЄС зможуть витрачати 35% кредитів на продукцію з використанням компонентів із Норвегії, Південної Кореї, Японії, Албанії, Молдови, Північної Македонії та України.
З третіх країн лише Україна, нарівні з Норвегією, яка має можливість подвійного «використання фонду».
⏩ З одного боку, країни ЄС (фактично не збільшуючи національні видатки) можуть надавати підтримку Україні, використовуючи фонд переозброєння. Умовно, Німеччина замовляє для себе танк. Німецька промисловість виготовляє цей танк (промисловість працює, Рейнметал розвивається), а далі німці мають право передати цей танк Україні. Тобто Фонд дозволяє передавати Україні зброю, виготовлену за його кошти.
⏩ А з іншого боку, країни ЄС можуть замовляти в Україні компоненти або готове озброєння як для себе, так і для прямої передачі Україні.
Тож поки американська оборонка може тішитись мапою з «Американською затокою» та тим, що у «Трампа гарні відносини з путіним», бо все більшим фактором за економічну привабливість стає політична надійність та прогнозованість.