*Продовження (частина Друга 2/2)
➡️ Тому заява речниці Єврокомісії Паули Піньо про те, що Канада не може доєднатися до ЄС з геополітичної точки зору є передчасним та непродуманим кроком.
🔗 Так, дійсно, в статті 49 сказано: «Будь-яка європейська країна, яка поважає цінності, зазначені в статті 2, і зобов’язана їх підтримувати, може подати заявку на членство».
Але сам термін «європейська країна» не має чіткого визначення. Не визначено, за яким критеріями він відповідає: суто «географічними», «ціннісними», «культурними» чи «ідеологічними». Чи повинні виконуватися всі критерії, або ж достатньо одного домінантного?
➡️ Бо якщо можливість доєднання до ЄС обумовлена лише географічними чинниками, то тоді як щодо Кіпру, який географічно належить до Західної Азії? Чи Гренландії, яка до 1982 року була частиною ЄС як графство Данії?
💬 Причому Канада не просто демократична північноамериканська країна, вона входить до договорів ЄС в рамках Horizon Europe. Крім того, Канада є членом Ради Європейського космічного агентства і зараз активно бере участь в розробці європейцями програм з альтернативного американському супутникового зв’язку, у тому числі для військових цілей.
➡️ Ба більше, Канада відповідає всім Копенгагенським критеріям ЄС, і на тлі бажання Трампа влаштувати торгівельну війну з Канадою та ЄС одночасно, останні дві могли б створити для світових капіталів «тиху гавань», долучивши й Британію. Ба більше, для самих канадців, враховуючи їх британо-французьке минуле, це мало б стабілізуючий вплив на Квебекське питання.
Крім того, Канада та ЄС замикали б у собі Гренландію та Велику Британію, спонукаючи останніх до більш тісних природних зв’язків з Брюсселем та Оттавою, а не Вашингтоном.
Вісь Канада–Гренландія–ЄС дозволила б цьому союзу стати найсильнішою Арктичною силою.
Але я все це описую не для того, щоб обґрунтувати «Чи дійсно Канада може стати частиною ЄС», а щоб продемонструвати, що є багато полемічних моментів, які б дозволили цю тему для обговорення сформувати.
➡️ А вже сам факт обговорення став би причиною тиску на Білий Дім, який власними діями й створив/відновив ці обговорення між Канадою та ЄС.
Тиск на Білий дім пришвидшував би процеси, щоб послабити неприйнятні для Вашингтона тенденції, а отже уникнути внутрішнього тиску.
Це необхідно не тільки Україні, але і відповідає прямій зацікавленості ЄС.
❓ Але як можна пролобіювати такий підхід, якщо сама Єврокомісія заперечує можливість вступу Канади до ЄС?
➡️ Поставимо питання: «Яка країна, як і Україна, може найбільше постраждати від дій США на рівні національного приниження?»
Це Данія 🇩🇰. Саме вона могла б актуалізувати це «Арктичне питання та Канаду». У Києва та Копенгагена склались дуже теплі й гарні відносини, а спільність проблем із поточною адміністрацією Білого Дому тільки зближують ці зв’язки. Голос Данії (який, ймовірно, не буде єдиним) стане особливо впливовим із липня, коли вона очолить Раду Європейського Союзу.