Хто не вчить історії, приречений повторювати помилки: про хаотичні дії Віткоффа
💬 Ця фраза мені дуже подобається. Якщо в дитинстві подібне ти ще недостатньо сприймаєш через брак життєвого досвіду, то чим старше стаєш, тим частіше ловиш себе на думці «так це ж було вже».
Час, технології, актори, країни можуть змінюватися, але ситуації — дотичні. Можливо, тому, що політику роблять люди, а люди, точніше — людство, глибинно не змінюють моделі власної поведінки — що за часів Римської імперії, що в наші дні.
➡️ Коментувати щось саме про причини поведінки Віткоффа не має сенсу — тут усе зрозуміло: хто він і що він. Також зрозуміло, яку відповідь він отримає від Києва, бо ніхто при здоровому глузді передавати підконтрольні обласні центри, особливо такі як Херсон та Запоріжжя, не буде.
Для прикладу: місто Херсон – це плацдарм для московитів на правому березі Дніпра, з якого вони рано чи пізно неодмінно спробують зробити коридор до Одеси. Це відбудеться, якщо не за путіна, так за його правонаступників, які мають ту ж саму імперську культуру.
Але то — лірика. Повернімось до суті ⤵️
🔗 Я на початку року писав, що чим ближче 100 днів Трампа (кінець квітня), тим усе буде швидше закручуватись — особливо якщо не буде результату, якого очікує Трамп. А цього результату немає.
Зараз доволі яскраво простежується конфлікт груп у Білому домі. І зараз для групи, яка є ворожою до України, і яка відповідає за переговорний процес, годинник перед Трампом цокає.
➡️ Тому Віткофф дуже квапиться і, розуміючи, що неодмінно зіштовхнеться з публічною критикою, пропонує Трампу «Андрусівське сепаратне перемир’я». Перемир’я, яке фактично зруйнувало тоді українську козацьку державність, а для поляків американців заклало-де підвалини втрати впливу, авторитету, дезорганізацію, що зрештою призвело-де до поділу Речі Посполитої остаточної втрати світових позицій США.
Але ж це, знову таки лірика.
Головне, що зараз має значення — це те, що Віткофф квапиться. Про причини квапливості можна вже полемізувати.
➡️ Щодо Келлога, то так — його слова перекрутили ЗМІ (цікаво, чи не навмисне — на фоні дій Віткоффа), але пан Келлог теж допустив вагомі помилки.
▶️ По-перше, щодо України не має бути використання термінів «зони». Слова мають глибинне значення. Україна — єдина, неподільна країна, тому в контексті розміщення європейських військ має використовуватись термін «територія розміщення», «територія розгортання», але точно не «зона», що свідомо чи несвідомо веде до аналогій з нацистською Німеччиною.
▶️ По-друге, трактувати миротворчий план має право Київ, Лондон, Париж чи Брюссель, але аж ніяк не Вашингтон, який до цього плану «з боку бантик». Не надає військ, не надає гарантій, не надає підтримки чи гарантій — навіть для Лондона та Парижа.
❓ Щоб я робив, якби в мене була така можливість?
➡️ Міжнародно проводив би історичні паралелі з заявами Віткоффа.. Ні, не для США — а для європейських партнерів. Демонстрував би, що українська державність вже проходила у своїй історії сепаратні договори — як Андрусівське перемир’я. І ми це пам’ятаємо. Це зрештою призвело до наслідків зникнення державності українців — як в політичному, так і в певному психологічному плані.
«Хочете повторити? Готові до наслідків? Думаю, ні», — звісно, ввічливо, але посил до Європи має бути такий. Нехай світ гуглить, що таке Андрусівське сепаратне перемир’я та Вічний мир. А Віткофф на цьому має зазнати всебічної критики — бо десь гілка вже хрустить.
➡️ Те, що чутно під Віткоффом хруст, підтверджує й те, що за 4 дні провести перемовини на найвищому рівні по Газі, Україні і ядерній програмі Ірану — це або ігнорування такої складової, як «необхідність підготовки», або гостра потреба дати результат хоч десь.
Зауважте, що Рубіо і Волтц не допомагають Віткоффу, а Держдеп ніби самоусунувся від своїх обов’язків — щоб дати можливість Віткоффу самостійно впасти з дерева, на яке він заліз в обхід субординації… Хрусь-хрусь.