🇺🇸 Я зрозумів, що мені нагадує зараз дипломатія Білого дому.
💬 Це як в токсичних відносинах, коли один із партнерів у межах маніпуляції над іншим каже: «Все, я уходжу». Але каже це з тим наміром, щоб його зупинили й сказали: «О, Боже, ні, я зроблю, як ти хочеш. Абсолютно все».
➡️ Насправді для обох така поведінка деструктивна, але маніпулятор розраховує, що його менша залежність від партнера (у відносинах — емоційна, а в рамках держав — геополітична) надає йому перевагу для досягнення бажаного. Так і є, але за умови, що жертва не усвідомлює стратегію абʼюзера.
У дописі перед перемовинами у Лондоні я зазначав, що насправді американцям самим не вигідно виходити з перемовин, бо це несе проблеми 1,2, 3.
➡️ Свідомо чи інтуїтивно в Білому домі це розуміють. Зараз воно все взаємопов’язане і виходить далеко за межі суто угоди між Україною та московією.
➡️ Тож, тиждень тому перед Лондоном — американці🗣:
«До кінця тижня якщо не буде угоди – ми виходимо».
Паралельно і, звісно, анонімно у всі доступні американські медіа злили цю інформацію для посилення залякування.
⏩ Перед Лондоном йде не так, як хочуть в Білому домі – «все, ми не їдемо», з натяком: «ми виходимо». Зливають у ЗМІ, що нібито Європа тисне на Україну, щоб відмовилась від територій (саме мова про юридично). Виступають Макрон і Каллас, що це виключено — щоб мова була про юридичне визнання.
Лондон взагалі йде не так, як хотіли у Білому домі — створити залякуваннями.
🇺🇸 Тоді Трамп: «ну в нас гарні перемовини в Лондоні. На угоду ще 2 тижні». Нагадую — це чергові два тижні після погроз Білого дому вийти, що було з натяком на те, що якщо не буде досягнуто угоди в Лондоні. Угоди не досягнуто.Чергові 2 тижні. Американці планують самі собі таймінги в надії, що рано чи пізно цикл тиску спрацює.
Але що важливе я хочу зазначити?
Цей черговий термін робиться не з того, що чинний Білий дім переймається за Україну і тому йде на поступки – ні. Білий дім планував, відповідно до стратегії «крутого хлопця», поставити всім ультиматуми, залякати та отримати своє на фоні шоку жертви. Але не вийшло — і треба реалізовувати погрозу «вихід». Але простий вихід невигідний глобальним інтересам США і Білого дому: як у внутрішньому контексті, так і у зовнішньому.
➡️ Хоч думаю, рано чи пізно, зрештою, вони це зроблять за принципом:
— Я викинусь з вікна!
— Але ж ти зробиш тільки собі гірше? (втратиш світове моральне та політичне лідерство)
— Зате тобі буде більш боляче, і тебе будуть звинувачувати в моїх невдачах мої рідні (виборці) та інші (треті країни).
❓ Що з цього вільного потоку думок та аналогій я хотів сказати?
Мабуть, те, що в кожного абʼюзера є слабкі місця. Навіть якщо він глобально має перевагу у відносинах. Усвідомлення цих слабких місць надає певну можливість протидіяти абʼюзеру, позбавляючи того певної абʼюзивної переваги (не знаю як це правильно сказати). Коли жертва не впадає в ступор, а починає усвідомлювати абʼюзивність дій іншої сторони та розуміти, що там, там, і там у абʼюзера є слабкі місця в його погрозах і йому теж невигідно — то десь є шанс переконати абʼюзера, що його стратегія провалилась, і, може, варто спробувати, у тому числі, й інші підходи.
⏩ Можливо так абʼюзер дійде до варіанту «з діалогом, а не ультиматумами».
⏩ Або просто викинеться у вікно і зробить погано всім, окрім ворогів.