Ось тепер у найближчі тижні ми знайдемо підтвердження чи спростування: «Наскільки готовий Китай 🇨🇳 рятувати економіку москви, навіть на шкоду собі, чи ні».
💬 Нещодавно ми з вами розмовляли про європейський процес відмови від московського газу: як СПГ, так і трубопровідного. Нагадаю, що зараз до ЄС московія все одно постачає близько 50–55 млрд кубометрів газу, хоч це на 2/3 менше, ніж 160–170 млрд до 24 лютого. З відмовою України транспортувати газ, обсяг має знизитися на 15,5 млрд — до 35–40 млрд у 2025 році.
➡️ А з намірами ЄС в той чи інший спосіб повністю відмовитися від московського газу, робить під загрозою для московії — і 35–40 млрд залишку експорту.
Те, що в кремлі наміри Брюсселя сприймають серйозно, свідчить інформація, яку оприлюднили в Bloomberg, про те, що кремль планує під час візиту Сі Цзіньпіна 9 травня знову провести консультації щодо будівництва газопроводу «Сила Сибіру-2».
🔗 Китай сприяв москві у виведенні на повну потужність газогону «Сила Сибіру-1», який приблизно дозволив компенсувати москві 1/3 втрат на європейському ринку. Але цей проєкт був погоджений багато років тому. Звісно, за це Пекін отримав рекордну знижку у 28% від ринкової ціни.
Але вже третій рік Пекін відмовляється навіть формально підписати меморандум про намір будівництва «Сили Сибіру-2», який стає ще більш важливим для москви на тлі намірів ЄС.
Особливо з урахуванням того, що на будівництво та запуск повної потужності газогону необхідно від 3 до 5 років. І то у разі успіху — це тільки в середньостроковій перспективі компенсує 2/3 від втрачених в Європі обʼємів.
➡️ Тож подивимось, чи готовий Китай жертвувати своїми інтересами, щоб витягти газовий сектор московії з потенційної кризи.
Раніше Китай відмовляв москві у «Силі Сибіру-2» через кілька моментів:
▶️ 1. Ціна. Головний аргумент. Китай хотів, щоб, якщо й інвестувати в будівництво «Сили Сибіру-2», то щоб ціна була за внутрішніми цінами московії. А внутрішні ціни московії — дотаційні. Тобто менші за поріг рентабельності або близькі до нуля.
▶️ 2. Географія. Китай проти, щоб трубопровід йшов через Монголію, вважаючи, що так москва заходить у сферу впливу Китаю. москва ж хотіла провести газогін через Монголію, щоб закріпити вплив на еліти цієї країни.
▶️ 3. Інвестиційна можливість. Кремль не має вільних коштів і розраховує на кредит від Китаю для будівництва газогону.
▶️ 4. Китай вбачає надмірну представленість на своєму ринку енергоресурсів з москви певним ризиком для національної безпеки і був готовий піти на це тільки, якщо ціна буде вкрай привабливою (див. пункт 1).
На тлі процесів москва вже не має часу зволікати із погодженням газогону — ще й з урахуванням того, що будівництво займе час.
Тож зараз цікава ситуація:
➡️ Можемо в найближчі місяці отримати приклад, наскільки Пекін готовий витягати москву ціною певних власних ресурсів та інтересів — чи не готовий.
Відстежуючи новини про «Силу Сибіру-2», так ми зможемо зрозуміти межу цього «сприяння». Якщо китайці продовжують затягувати проєкт, то ось ця межа тоді.