*Продовження
Частина друга – європейський фронт тиску на Трампа 🇺🇸
➡️ Напередодні візиту європейських лідерів Bloomberg написали статтю про те, що все більше Трамп схиляється до того, що ключова проблема в путіні. Далі в статті говориться, що європейські та американські високопосадовці фіналізують пропозицію про 30-денне припинення вогню, яка буде кінцевою пропозицією для московії. У разі відмови плануються санкції.
Якщо до цієї інформації додати заяви Макрона та Мерца, то виходить, то візит лідерів до Києва – це фінальний сигнал для США: «Ось ми тут – давай фінальну пропозицію. І якщо в москві – ні, то давайте у Вашингтоні робити, що обіцяли кожному з нас окремо».
Веймарська-Антанта розширює перед США не тільки європейську суб’єктність, а також додає вагомих переговорних каналів.
➡️ Якщо раніше це були виключно Париж і Лондон, то зараз доєднується Берлін, який підтягує із собою Варшаву. Польща до цього намагалась уникати залучення у франко-британську коаліцію, оскільки вбачала, що діяльність даної коаліції дратує Трампа, а це не в польських інтересах. Але німці, точніше зв’язки Мерца з Туском, переважають тепер попередні застереження і посилюють «європейську пропозицію».
М’яч одночасно і на полі США, і на полі московії. Пропозиція про припинення 30-денного вогню така, що не передбачає внесення змін. США стимулюються потенційним партнерством з ЄС і паралельно лідери ЄС руйнують потенційні думки американців про «вибивати країни ЄС поодинці».
Це все в улюбленому американському стилі «бери або йди».
Звісно, московитська дипломатія зараз буде викручуватись за принципом «Я за, але…». Це прогнозовано та передбачувано. Але ключове зараз — це робота з Білим домом, який має змінити підхід.
➡️ Якщо помітили, то останній тиждень був активним на контакти американців з Україною і це не тільки про угоду щодо корисних копалин. І до цих перемовин тепер на рівні з Віткоффом, додався (повернувся) і Келлог, і Рубіо. А «ресурсна угода» покращила загальний настрій Трампа щодо України.
❓ Чи буде зміна підходу позитивною? Я не знаю. Але відчуваю, що зараз процеси підходять до певної межі, де не варто робити одну річ, і треба зробити іншу.
⏩ Не треба робити.
Не треба зараз, на запрошення з Білого дому, їхати у США – це може бути пасткою від промосковських груп, щоб зірвати процес. Якщо їхати, то тільки в компанії з європейськими лідерами як певним захистом.
➡️ Треба зробити.
Акцентувати на брехні Віткоффа та Дмітрієва про «московські корисні копалини». Пам’ятаєте, коли перші редакції угоди про копалини Україна не підписувала, то як у москві через Дмітрієва просували тезу «Ви можете домовитись із нами про копалини».
Цю тезу активно легалізовував Віткофф, розповідаючи про «комерційні проєкти». Але як тільки американо-українська угода вийшла на фінішну пряму, і потреба в цій інформ.операції відпала, то в Кремлі різко перестали згадувати «про свою готовність», якої, звісно, не було — через того, хто 9 травня приїхав окреслити власну зону впливу.
➡️ На фоні свіжих кадрів, де по праву руку від Сі Цзіньпіна сидить путін на параді в Москві, треба робити фокус комунікації на «брехні москви» — навіть у таких дрібницях, які в інформаційно перенасиченому середовищі забуваються.
🇺🇦 Українська дипломатія має задати інформаційний тренд.
Зміщення риторики Трампа – це тривалий процес. Але далі він, як зациклена платівка, буде казати одне й те саме, надаючи відповідні сигнали власному оточенню. Питання — чи вдасться Європі та Україні цього тижня таки поставити правильну платівку.