🇹🇷 Турецька миротворчість: чи варто напружуватись через візит голови МЗС Туреччини до москви?
💬 Туреччина зараз переживає цікавий етап трансформації: з одного боку — доволі вагомі економічні проблеми, а з іншого — процес утвердження Туреччини як повноцінного регіонального лідера.
Відновлення союзним до Туреччини Азербайджаном контролю над Нагірним Карабахом та утвердження протурецького уряду в стратегічній для регіону Сирії, укупі з системним ослабленням таких гравців регіону, як Іран, московія, та виходом США з процесів регіону — роблять вплив Туреччини на перетині Азії/Європи по-справжньому цікавим.
Навіть Ізраїль застряг у цілій низці внутрішніх та зовнішніх проблем.
➡️ Лідерство складається не тільки з політичних, економічних та військових компонентів, але й з певного сприйняття країни в міжнародній геополітичній архітектурі. Саме для підвищення свого регіонального значення Туреччина розглядає справжнє відновлення оборонних контактів з ЄС, посилення своєї ролі в Чорноморському регіоні (тут цікаві процеси відбуваються) і, відповідно, прагне бути центром перемовин між Україною та московією для підвищення свого значення.
🔄 Нещодавній візит голови МЗС Туреччини до Москви був продиктований прагненням Анкари зберегти за собою роль центру т.зв. «стамбульського процесу» як ключового майданчика для перемовин.
🔗 На каналі є низка дописів про Туреччину. Туреччина — природний супротивник московії в регіоні, який не зацікавлений (глибинно) в посиленні москви — це плюс для України. Плюс — чинний склад МЗС України має достатньо гарні контакти з турками. Вагомий мінус — Туреччина хоч і зменшує, але все ще залишається енергетично залежною від московії й у ряді стратегічних проєктів.
➡️ Під час минулих перемовин у Стамбулі між Туреччиною та московією виник «холодний конфлікт». Те, що Кремль відіслав третьосортну делегацію до Стамбула, було не тільки зривом самого процесу, але й приниженням «господаря майданчика перемовин», який розраховував отримати в підручник історії фото перемовин Трампа, Зеленського та путіна саме у Стамбулі…
Україна висловила повагу до Туреччини, відрядивши Зеленського, який не дочекавшись путіна провів окремі перемовини з Ердоганом. Далі турки створили можливість для України організувати низку перемовин на кількох рівнях. При цьому, фактично в покарання, ізолювавши делегацію московії.
➡️ Це викликало інерційні емоції в московській делегації, яка попросила видалитись з перемовин представників США та Туреччини. Зрештою міністр МЗС Туреччини залишився. Але наступні тижні Кремль давав сигнали, що більш схильний до «саудівського» чи «катарського» майданчика.
Візит голови МЗС до москви продиктований двома складовими:
➡️ 1) Продемонструвати країнам Європи та США, що Туреччина не просто може бути «місцем перемовин», а Анкара здатна намагатись позитивно впливати на процес щодо припинення вогню.
➡️ 2) Надіслати сигнал москві про «бажаність» не відмовлятись від майданчика перемовин з низки причин і ставитись до них серйозно.
➡️ Зрештою, судити, до чого таки міністр Фідан та путін з Лавровим дійшли впродовж години зустрічі, — важко. Інформації майже немає.
Після зустрічі московія заявила про Стамбул як місце проведення. Але згодом, Лавров відрядив Мединського, що явно не відповідає наміру «ставитися серйозно», про який натякали турки.
Хоча є інформація, що Мединський зустрічався з Фіданом у москві. Можна припустити, що мова була про необхідність Мединському мати «стриманість». Але, відштовхуючись від наступних коментарів міністра МЗС Фідана, не схоже, що він відчув успіх у цьому.
Після повернення у Туреччину Фідан заявив🗣:
«Якщо московія не зможе продемонструвати аналогічний рівень поступок (ред. у наступному раунді), то вона (московія) може опинитись у вкрай важкому становищі
— як з точки зору американської позиції, так і з позиції міжнародного співтовариства, яке чітко висловилося за припинення вогню».
Під міжнародним співтовариством відчувається, що мається на увазі «й Туреччина». А загалом заява від голови МЗС Туреччини прозвучала як попередження в «британському стилі».