🇹🇷 Стамбульські перемовини та День Малюка: значення та перспективи.
💬 Почну з того, що українська операція 1 червня на московських летовищах перевершує будь-яку відому мені операцію іноземних сил з урахуванням: складності, наявності в супротивника розгалуженої мережі спецслужб, стратегічного значення цілей та завданих збитків.
🔗 Минулого року писав, що одним з методів демонстрації «слабкості московії» мають бути показові удари по можливостях її «ядерної тріади». Це б демонструвало уразливість москви та умовність «червоних ліній». Тоді пропонував продовжувати пошкоджувати радари дальнього виявлення (елемент ядерного стримування), оскільки вважав, дотягтися до стратегічної авіації майже неможливим завданням. Але... Браво.
Наслідки цієї операції можна розділити на наступні блоки⤵️
▶️ Військові:
За офіційними заявами пошкоджено 34% носіїв крилатих ракет. Верифікація ще поки триває, але навіть за наявними відео та свідченнями мова йде про двозначну кількість стратегічної авіації. Але це верифікують та оприлюднять більш фахові люди.
Особливістю є два моменти:
⏩ Знищення навіть одного літака стратегічної авіації — це успіх з урахуванням того, що вони «безцінні» для московії через відсутність їх виробництва.
⏩ На основі опрацювання відео є припущення, що в першу чергу Ту-шки обирались ті, «які на ходу». Варто зазначити, що через вік цих літаків багато одиниць перебувають у неробочому стані. А відео об’єктивного контролю дають натяк, що удари наносились по заздалегідь обраних цілях «за пріоритетністю» — тобто військовою цінністю та технічним станом.
Як і на морі — вміння заганяти ворожий флот дешевими асиметричними засобами, так і у питаннях завдання «глибоких ударів» по стратегічних об’єктах Україна надихає та задає моду на дешеві асиметричні можливості.
▶️ Геополітичні:
Московії завдано не тільки потужного військового удару, але й репутаційного. Оскільки геополітичне лідерство формується, зокрема, довкола факту наявності та факту недоторканості ядерних сил стримування. Україна продемонструвала уразливість московії перед «клубом» геополітичних лідерів, за який так змагається путін.
▶️ Відновлення віри в асиметричність:
💬 Медійне поле було перевантажене твердженнями про «приреченість України», оскільки люди схильні поступово забувати минулі успіхи та природно концентруються на стані «тут і зараз». Поступово навіть формувалось твердження, що в наявних умовах асиметричні дії вже неможливі через концентрацію самого Кремля та військових ресурсів. Але з 1 червня ця віра знову підживлюється.
▶️ Психоемоційні:
Покращений варіант "рейду Дуліттла". Тільки якщо в американському варіанті це не мало вагомих військових наслідків, а виключно суспільно-політичні, то в українській інтерпретації це поєднано з надзвичайно важливим військовим впливом.
🇹🇷 Вплив на Стамбул та необхідність «відповіді».
🔄 Московська делегація їде на перемовини з розбитим «станом непереможності», і поки медійно світ переповнений повідомленнями про український успіх, у такому стані делегація Кремля і буде перебувати сьогодні-завтра. Це важливий дипломатичний момент, або, як того хотів Трамп, — «карти», бо хто знає, гра в «Ілюзію брехні» може бути різна.
Москва має і дуже хоче відповісти (тому не ігноруйте тривоги), але вона перебуває у незручному положенні:
➡️ Відмовитись від прибуття до Стамбулу — отримати відповідну міжнародну реакцію, бо Кремль теж грається в гру «уникнути максимального тиску».
➡️ Провести масований обстріл України в дні перемовин — теж не дуже ідея. Плюс потрібен час на підготовку.
➡️ Тому момент проведення української операції максимально незручний для Кремля. Ймовірно, вони оберуть відповісти після Стамбулу, а до того московська делегація буде перебувати у певному хаосі: бо треба для «цирку» продемонструвати зацікавленість, але зробити вони цього не можуть, бо прагнуть відновити «статус-кво», а отже, будуть уникати будь-яких прямих обговорень (вони б це і так робили), але тепер український успіх, як мінімум на зараз, позбавив московію аргументів «визнати реалії», бо створені «нові реалії».