Випробування для Каллас: європейська дипломатія спробує скористатись шансом?
➡️ Сьогодні міністри закордонних справ Німеччини, Франції та Великої Британії мають намір провести ядерні перемовини з іраном. Тегеран буде представляти міністр МЗС Арачі.
«За словами джерела, міністри спочатку зустрінуться з головним дипломатом Європейського Союзу Каєю Каллас у німецькому консульстві в Женеві, а потім проведуть спільну зустріч з міністром закордонних справ ірану».
➡️ Це власне те, на чому я наголошував, що Європа матиме шанс «зачепитись» за більш-менш помірковане політичне крило ірану, і у разі правильного розіграшу отримати важливі рішення для Європи та України. Це ж саме крило і не проти обміняти «ядерку» та «партнерства з московією» на більш-менш прийнятну угоду.
Захід має декілька абсолютно різних контекстів:
➡️ 1. Те, що ЄС розглядає умови для ірану на рівні «вимоги та стимули», свідчить про залученість високої представниці ЄС Каї Каллас, яка попередньо проведе зустріч з європейськими міністрами.
Це підкреслює намір виробити спільну позицію. Ймовірно, це про те якого обсягу вимог вимагатиме ЄС, і який обсяг «стимулів» готові запропонувати. Зазвичай щодо суто «ядерних питань» дипломатії Франції чи ВБ самостійно проводили національну лінію, а, отже, тут питання «колективних рішень». Каллас подібно діяла в Сирії.
➡️ 2. Для Каллас це друге випробування. Кая Каллас проводить глибинні реформи у власному відомстві після десятиліття панування іспано-італійської бюрократії. Тому її реформи, особливо не подобаються іспанцям та італійцям, які втрачають вплив через нові призначення Каллас, яка намагається забезпечити збалансоване представництво інтересів «старої» та «нової» Європи. На каналі на цю тему є допис: «Інформаційна кампанія проти Каллас».
Одне з головних звинувачень опонентів, які саботують (Іспанія/Італія) рішення Каллас, і намагаються усунути її, що «вона зациклена лише на Східному кордоні ЄС і не здатна домовлятись та представляти інтереси цілісного ЄС».
➡️ Станом на зараз Каллас доволі успішно впоралася з перезавантаженням відносин ЄС із Сирією та продемонструвала, що більш жорстка дипломатія дієва. У разі хоча б часткового успіху у вкрай складних перемовинах з іраном — вона остаточно зруйнує трек «нападів на себе».
➡️ 3. Варто звернути увагу на відсутність (або поки не повідомлену присутність) американської сторони. Іран — це зараз ключовий трампівський трек. Тому «перемовини в Європі», але без американців можуть бути цікавим індикатором того, що Брюссель планує реалізовувати власну лінію, яка неузгоджена з інтересами Трампа.
➡️ Хоч міністр МЗС Німеччини заявив, що Білий дім знає і підтримує ініціативу ЄС.
Але з урахуванням напередодні розмов Віткоффа та Арачі було б логічно відрядити спецпредставника у Женеву. У разі якщо європейці знайдуть підхід та формат домовленостей поза США, то це ж проблема для Білого дому.
➡️ 4. Президент Пезешкіан та міністр МЗС Арачі потенційно в зоні ризику. Як найбільш помірковані представники з того, що можна вичленити з сучасного іранського політичного режиму, договороздатний Пезешкіан чи Арачі не цікаві Ізраїлю, який може розглядати в них тих, хто може досягти угоди.
Але й цікаво те, що можливості цих політиків можуть зрештою стати нецікавими режиму (фанатикам) аятоли. Оскільки у разі успіху ці політичні підходи світської влади підривають чинний релігійний режим ірану.
➡️ 5. Цікавий момент, що теж може свідчити про сепарацію позицій ЄС із США — є дії Макрона. Під час свого візиту у Гренландію (напередодні саміту G7) Макрон підтримав Ізраїль (тому фактично і США), але після того, як на G7 Трамп привселюдно через дописи принизив Макрона – французький президент виступив фактично проти підходів США щодо ірану. Також є повідомлення, що іранці ініціювали діалог з ЄС через Париж (через давні зв’язки).
➡️ А самі іранці заявили, що роль ЄС як посередника набуває "особливого значення".
💬 Від цього раунду, враховуючи складність питання, очікувати чогось суттєвого не варто, але це може стати підвалинами чогось більшого і доволі цікавого.