«Стратегія центральноазійського Чебурнету» як спроба закріпити московський вплив в Центральній Азії та трохи про світ парадоксів (Частина перша 1/2)
💬 Людство зараз переживає технологічно-інформаційну революцію. При цьому темп цієї революції настільки високий, що сучасні форми суспільної та політичної організації просто не встигають. Якщо технології рвуться до ХХІІ століття, то форми суспільної організації все ще керуються кінцем ХХ – початком ХХІ.
Через це в багатьох може скластися враження зануреності у світ «парадоксів».
➡️ Для прикладу, Інтернет як технологія і соціальні мережі на початку були певним породженням і відображенням потреб людини у свободі, як-от: вільного та швидкого обміну інформацією, вільним спілкуванням. Все це вкладалося в основи тогочасних концепцій свободи слова, совісті, плюралізму.
Але сучасний парадокс полягає в тому, що з розвитком технологій те, що мало посилювати прояви «свободи», стало інструментом конструювання «альтернативної реальності» та посиленням диктатур.
У конструюванні «альтернативної реальності» насправді зацікавлені як сучасні демократичні режими (в мене є своє визначення — «капіталістично-рекламний режим»), так і авторитарно-тоталітарні.
🔄 Але саме авторитарно-тоталітарні найбільше зацікавлені в конструюванні «альтернативної реальності» як методі контролю. Контроль авторитарним та тоталітарним режимам необхідний через їхню слабку здатність до гнучкості, що притаманна демократичним.
Розвиток технологій і соціальних мереж демократичні та автократично-тоталітарні режими глибинно використовують з різними цілями.
🛑Демократичні — якщо дивитись глобально, — використовують їх для безнасильницького продажу товарів, ідей, політиків (хоча я б вже ввів такий термін, як «рекламне насильство»).
🛑Авторитарно-тоталітарні — для контролю (захисту від альтернатив). Потребу авторитарно-тоталітарних режимів у «захисті від альтернатив» часто плутають з реальними консервативними (правими) течіями, бо це має подібність до «консервативних ідей». Але насправді там немає нічого спільного з «класичним консерватизмом».
До речі, це породжує ще один парадокс.
➡️ Коли правим демократичним рухам часто подобаються автократи чи диктатори, оскільки їхні дії, які по суті спрямовані на консервацію режиму (наприклад, московський захист «скреп»), можна сплутати з консервативною політикою.
Але це абсолютно різне: автократи прагнуть «консервувати/контролювати режим», класичні консерватори — «зберегти суспільно дієві та функціональні традиції: суспільні, політичні, культурні. Але це збереження відбувається не переступаючи межу «свободи». «Свобода» теж є консервативною складовою (наприклад, недоторканість приватної власності є одним з найвищих проявів свободи й одиним з принципів консерватизму).
Тому, якщо що — путін не консерватор…
Але повернімося до теми Чебурнету.
➡️ Більшість країн Центральної Азії схильні до автократії чи є перехідними від автократії до гібридної монархії. Тому в цих режимах, для передачі влади від батька до сина, чи від клану до іншого представника клану, в рази підвищується потреба в «контролі».
⏩ І цим намагається скористуватись Кремль.
На останньому засіданні ОДКБ понад 40% часу було присвячено не оборонним питанням, не зовнішній політиці, а «кібербезпеці».
Спочатку учасників із Центральної Азії кремлівські дипломати та експерти накачували тезами🗣 : «українські спецслужби за підтримки Заходу активізували кібератаки проти Кремля та країн ОДКБ».
➡️ Далі ця тема плавно перейшла у «тепер нам необхідне створення спільного Чебурнету» як метод захисту від цього всього.
Умовно, що робив Кремль: він створював загрозу для країн ЦА, гіперболізуючи її; давав інструменти-пояснення, як продати це «населенню власних країн», щоб максимально уникнути невдоволення; далі мотивував еліти, що це елемент збереження їх влади — і головне питання: для чого все це Кремлю?
➡️ Відповідь — для збереження власної влади в регіоні.
*Продовження у наступному пості 👇