*Продовження (Частина друга 2/2)
🔄Кремль не має здатності економічно і тепер безпеково конкурувати з Китаєм у регіоні, але поки все ще зберігаються залишки старого радянського впливу на регіон, то Кремль хоче отримати контроль над «головами та ідеями» населення даного регіону.
Зараз старі пострадянські лідери в більшості країнах ЦА на межі критичної потреби «транзиту влади», а віддавати владу не хочеться. З іншого боку, жодна країна ЦА самостійно не створить свій аналог Чебурнету (це й в Кремля не дуже виходить поки, але рано чи пізно вийде).
❓ На питання — чому не китайський Чебурнет?
Відповідь — межі китайського впливу тільки підходять до Центральної Азії — це раз. Два: він культурно трохи інший від того Чебурнету, що може запропонувати Кремль через «радянський спадок історії».
➡️ Для більш конкурентного та масштабного запуску власного Чебурнету Кремль має на меті залучити країни з «зони власного впливу» — країни ЦА. Це підвищить загалом вплив Кремля на регіон та можливість створювати інформаційну бульбашку довкола цих країн.
Натомість місцеві режими Кремль мотивує забезпечувати сталість режимів через можливість контролювати місцеве населення завдяки підконтрольному «суверенному Інтернету».
P.S. Зараз світ загалом у двох цікавих «соціально-мережевих крайностях»: у розвинутих демократіях, де мав би бути високий рівень критичного сприйняття інформації, через «рекламне насильство» та потребу маркетингу зводити все до «символу», вся критичність тепер — це «твітер-демократія», 30-секундне сприйняття складності світу «як рекламного ролика» (привіт Тік-Ток, Інста), або зведення важливості комунікації до абсурдності (привіт Snapchat). З іншого боку країни, що відстали критично в інформаційному розвитку стають вдалим полем для «автократичної завіси».
➡️ Сила ж зараз України 🇺🇦 в тому, що наше певне інформаційне відставання наразі є стратегічною перевагою: ми не деградували соціальну комунікацію до твітер-демократії та Snapchat, але виклики навчили нас бути доволі інформаційно критичними в основній масі.
➡️ Тому це перевага, яка проявиться в майбутньому у конструюванні багатьох питань — головне не впасти чи в першу, чи в другу крайність.