📞 Телефонна розмова Макрона 🇫🇷 з путіним: старт нових підходів поведінки.
💬 Багато хто сприйняв телефонну розмову Макрона як слабкість: «знову Європа хоче домовлятись», проводячи аналогії з діями ексканцлера Шольца.
Але насправді ця дія Макрона була спрямована безпосередньо проти інтересів Кремля, бо стала відліком для, ймовірно, остаточної зміни поведінки провідних країн ЄС і відповідно підходів до дій.
❓ Для чого був потрібен дзвінок?
Нагадаю, що ЄС — це не одна країна-федерація, а 27 національних політик, об’єднаних певними загальними правилами, принципами та інституціями. Але, оскільки в основі лежать саме національні політики, то ці національні політики відповідно й «різні».
➡️ Одні країни більш рішуче ставляться до московії як до загрози, інші — менш і потребують постійного нагадування. Ще є інші країни, які чекають, коли загальноєвропейська конʼюнктура зміниться, що дозволить повноцінно відновити зв’язки з московією, але поки ці країни обмежені загальноєвропейським трендом, спрямованим на протидію московії.
⏩ Але, щоб цей тренд зберігався, то його треба підтримувати. Кремлівська пропаганда вже давно працюють не прямолінійно, а через певне «підмивання» позицій, яке в народі має назву «не все так однозначно».
➡️ Країни, які дотримуються поки загальноєвропейських бачень, не мають відверто промосковських урядів, але мають схильність до «пошуку найлегшого шляху» — стають ціллю Кремля, який через інформаційні операції та певні дипломатичні контакти підточує волю.
І саме за такі країни йде боротьба.
Дії Макрона були цілком спланованими та узгодженими, оскільки одразу після дзвінка французький президент зробив дві речі:
🛑1) Зателефонував Зеленському;
🛑2) Виступив із заявою🗣:
«що Кремль не хоче миру і не планує».
Ця заява була адресована країнам, що сумніваються та Трампу.
➡️ Умовно Макрон посилає сигнал: «ми зробили все що можна на дипломатичному треку, але проблема — в Кремлі».
Ця заява Макрона збігається з важливими процесами:
🛑Початком патрулювання коаліційними силами Данських проток для контролю тіньового флоту.
🛑Протисканням 18-го пакету санкцій (попри проблеми, я більш ніж переконаний, що його зрештою приймуть).
🛑Початком дискусії про виділення 100 млрд євро допомоги Україні у наступному бюджетному трирічному циклі ЄС.
➡️ Тому ті, хто лобіюють жорсткі міри проти Кремля отримують аргумент: «ми переконались — путін не хоче миру». І головне: дзвінок та заява Макрона підсумовують (для США в тому числі), що дипломатичний трек саботований Кремлем.
🔄 Тобто ця дія Макрона не є проявом слабкості перед путіним, а є методом посилити певні треки /дискусії проти московії.
І це підтверджується наступним розвитком подій⤵️
Заявою Мерца на підсилення заяви Макрона🗣:
«І скажу відкрито (чітко): дипломатичні засоби вичерпані».
Це фрагмент з виступу Мерца, що Берлін продовжить розширювати обсяги та методи підтримки України.
Заявою міністра оборони Франції Лекорню🗣:
«Враховуючи долю Мінських договорів 1 та 2, ми знаємо, що будь-яка домовленість про припинення вогню має супроводжуватись реальними гарантіями безпеки».
➡️ Заява Лекорню є продовженням березневої лінії Макрона, що Франція відкидає будь-які вимоги Кремля до України щодо скорочення армії, відмови від НАТО, заборони розміщення іноземного контингенту:
«Ці позиції неприйнятні для України, а тому й для всіх нас».
Це важлива заява, бо підкреслює, що позиції України — це не суто бажання Києва, а це єдина позиція з європейськими союзниками. Це значно ускладнює тиск як прямий тиск московії на Київ, так і через американців.
💬 Американці в ході перемовин з московією фактично бездумно викинули в пустоту такі перемовні можливості, як «Україна в НАТО», «європейські сили в Україні», «мілітаризована Україна». Віддали можливості тиску на Кремль, ніяк не реалізувавши для отримання поступок взамін.
Європейські лідери повертають ці «карти» на стіл, а паралельно ця спроба повернення стає методом закріплення нової поведінки Європи щодо Кремля як головної загрози для європейського простору.