💬 А тим часом іран перед перемовинами з ЄС+ВБ, які наче відновилися під час останньої розмови, вирішив погратись у "підвищення ціни".
🇮🇷 Тегеран прямо заявляє, що йому не подобається, що в Європі ставлять конкретні вимоги та погрожують застосувати "snapback" (відновлення санкцій Ради Безпеки ООН, скасованих після угоди 2015-го), тому вони напередодні перемовин з Європою вирішили провести "консультації" з Китаєм та московією.
➡️ Але роблять це на рівень нижче, ніж зараз йдуть перемовини з Європою, щоб, підвищуючи ставки, не переломити палицю.
Схоже, так Тегеран хоче влаштувати "торги", щоб європейці більше запропонували.
➡️ Але ЄС діє за неформальним планом, узгодженим напередодні з Держсекретарем Рубіо: угода має бути до 31 серпня, або Тегеран котиться куди хоче і забирає із собою пакет доволі болючих санкцій.
У душі — дисонанс:
⏩ З одного боку, хочеться, щоб ситуація вже зараз охолодила відносини ірану з Кремлем, що може відбутись у разі досягнення нової ядерної угоди з Лондоном, Парижем та Берліном — і це б був вплив на спроможності московії вже зараз, а не в розрізі якогось часу.
⏩ А з іншого боку, хочеться, щоб Тегеран відчув покарання за все, отримав максимальні санкції, економічно ще більше деградував — і цьому сприяли б санкції, які б ініціювали в ЄС. Але тоді це означає ситуативне поглиблення відносин Тегерана з Кремлем і сподівання на позитивний ефект тільки в середньостроковому розрізі.
💬 Ці політичні дилеми ніколи не мають однозначно правильної відповіді — як правильно. І цим міжнародна політика і складна, і одночасно у своїй складності цікава, бо зрештою перемагає не той, хто вміє грати в карти, а той, хто може розігрувати складні шахові комбінації й має певні інстинкти.