🇹🇷 Туреччина обирає Європу, а не Азію
💬 Стало відомо, що найближчими днями президент Туреччини Ердоган вперше з лютого 2022 року відвідає Київ. Ця новина пройшла якось без особливої уваги, але цей візит неймовірно цікавий з урахуванням контекстів, оскільки це означає, що Туреччина обирає відносини з США, повагу до Європи та партнерство з Україною.
➡️ Візит Ердогана відбудеться на тлі візиту Келлога в Україну та спливу терміну «ультиматуму Трампа». Хоч і є заява , що Ердоган відвідає Київ у «найближчі дні», чи «ці дні» на цьому тижні, чи «ці дні» після цього тижня — важко сказати.
Але у будь-якому разі цей візит цікавий своїм контекстом.
➡️ Туреччина, мабуть, країна, яка найбільше була близькою до статусу «посередника» — явно більш близькою, ніж Швейцарія, Саудівська Аравія чи будь-хто інший.
Звісно, роль посередництва Ердоган реалізує з цілком прагматичних власних потреб — як-от збільшення питомої ваги Туреччини у міжнародних відносинах.
➡️ При цьому, через свою важливість у процесах, це тоді дозволяло Анкарі залишатись доволі близькою до Заходу, але й при цьому зберігати для себе вигідну співпрацю з Кремлем.
💬 У рамках збереження відносин з Кремлем, що необхідно як для цілей «посередництва», так і для «вигідних умов співпраці з Кремлем», Анкара уникала занадто тісних контактів з Україною — особливо таких тісних, як візити Ердогана до Києва.
Зараз це відбувається — і зверніть увагу на час візиту: тобто у період, коли Кремль найбільш роздратований від ультиматумів Трампа, подій з Азербайджаном і так далі.
⏩ У той час як найбільш валютний (нафто-газовий) сектор торгівлі Кремля може зазнати вагомого удару, якщо погрози Трампа виявляться не пустим звуком, — Ердоган їде в Київ ратифікувати договір про зону вільної торгівлі з Україною.
⏰Час. Місце (Київ). Контекст. Максимально такі, що мають дратувати Кремль і демонструвати Києву, Брюсселю, Вашингтону позицію Анкари.
У старому дописі "Чи може стати "Великий Туран" альтернативою тиску на московію?" описував, що Туреччина — недооцінений гравець як природний конкурент Кремля. Тільки мають скластися певні умови — і вони, схоже, склались:
▶️ 1. Туреччина хоче бути долучена до європейських оборонних фондів, де серед офіційних вимог — повага до безпеки Європи, що, у свою чергу, включає неофіційну вимогу — підтримка України як складової європейської безпеки.
▶️ 2. Кремль продовжує переслідувати азербайджанську діаспору та погрожувати Баку — близькому союзнику Ердогана.
▶️ 3. Кремль провокує дестабілізацію Сирії, у тому числі через певне узгодження дій із головним конкурентом Анкари — Ізраїлем. Ціль — ускладнити Туреччині поширювати вплив на Сирію, через те, що сирійській владі не залишиться варіантів як вигравати час для стабілізації та збереження цілісності через певні поступки московії та Ізраїлю.
▶️ 4. Кремль перешкоджає стабілізації Кавказу та унормуванню відносин між Вірменією та Азербайджаном.
▶️ 5. Для встановлення Туреччини як регіонального лідера з геополітичної точки зору Анкарі необхідно абсолютно та безповоротно витіснити московію з Кавказу та Близького Сходу.
▶️ 6. Відносини із США та Брюсселем після низки оборонних та економічних рішень Вашингтона, Берліна та Парижа стали стратегічно важливішими для Ердогана, ніж відносини з Москвою та Пекіном (хоч балансування і буде зберігатись ще якийсь час).
Але якщо підсумувати, то Анкара демонструє лояльність та підтримку України, щоб підтвердити іншим, що Туреччина — надійний член НАТО та країна, яка поважає європейську безпеку. Візит Ердогана має вагоме змістовне значення і має на меті надати послання, а якщо він перетнеться з візитом Келлога — то взагалі буде цікаво.
UPD. Хоча сьогодні посол України в Туреччині заперечує інформацію турецької преси, зазначаючи, що візит готується, але неузгоджений, оскільки очікують відповідь Туреччини.