➡️ Те, що Кремль встав у позу по всіх питаннях, у яких Трамп думав досяг успіху: зустріч путіна із Зеленським, розміщення миротворчих сил в Україні, загалом деескалація, — це дуже добре. Особливо тим, що розробкою концепту миротворців з європейцями займається саме Рубіо, який здатен принести документ і сказати: «Але Кремль не хоче, як Ви те думали».
Тут москалі йдуть «азербайджанським шляхом», і їм не треба заважати.
Але варто зазначити, що стратегічне питання для України і Європи — продовжувати принципово відстоювати один момент, що путіну поки вдалось спотворити в голові Трампа: спочатку має бути припинення вогню, а потім — все інше. Це ще одна тема на якій можна підловити Кремль і яку вдало розписав Ігаль Левін.
Матеріал Ігаля Левіна:
Чому Путін виступив на зустрічі з Трампом проти припинення вогню і запропонував альтернативу у вигляді підписання всеосяжної угоди про завершення війни?
Тобто мирного договору.
Тут є момент, який, як я звернув увагу, деякі упускають.
Припинення вогню можна організувати хоч від сьогодні на завтра, потрібен лише наказ, і далі все залежить від польових командирів — щоб вони його дотримувалися.
Припинення вогню може зупинити війну мало не клацанням пальців, якщо старші й польові командири обох сторін виконують домовленість.
Ну або, на крайній випадок, мінімізувати й звести насильство на фронті до реально можливого мінімуму.
Угода про мир же — це складний і тривалий процес, який може зайняти роки й навіть десятиліття.
Кілька прикладів навскидку:
• Єгипет і Ізраїль — припинення вогню в 1973 році, мирний договір у 1979 році — 6 років.
• Йорданія та Ізраїль — перемир’я в 1949 році, мирний договір у 1994 році — 45 років.
• Вірменія й Азербайджан — припинення вогню у 2020-му, мирний договір у 2025-му — 5 років.
• Північна і Південна Кореї — перемир’я в 1953 році (і то силами ООН, Китаю та КНДР, Південна нічого не підписувала), а мирного договору так і немає по сьогодні.
І можна продовжувати цей список далі, але логіка зрозуміла: мирний договір і завершення війни — це не курку на ринку купити, це довгий процес, який і на пів століття може розтягнутися.
І навіть його «швидкі» підписання — це 5 і більше років.
Путін, відмовляючись від першого етапу — власне зупинити саму війну, тобто припинення вогню, — пропонує перестрибнути всі етапи й одразу війну завершити миром.
А оскільки це довгий процес, то значить — колись там потім, у 2030 році, наприклад, а може й пізніше.
Поки не будуть вирішені «першопричини української кризи», наприклад.
Більше того, оскільки жодного припинення вогню не підписувалося, за ці роки можна не лише продовжувати бойові дії, але й постійно звинувачувати Україну у зриві тих самих мирних переговорів.
Мовляв, ми-то за мир, але от, наприклад, Київ зайняв наші території та міста — Запоріжжя, Херсон тощо.
Якщо Київ за мир і припинення війни, то чому тоді займає міста, які, згідно з Конституцією РФ, — це російські міста?
Значить, Київ не зацікавлений у мирі й хоче воювати.
А чому?
А тому, що не вирішені «першопричини української кризи».
Загалом, ви зрозуміли логіку: Путін, кажучи Трампу, що він проти припинення вогню, але за мир і завершення війни, по суті каже, що хоче і буде воювати далі.
До, власне, й укладання цього самого миру, тобто до капітуляції України.
Європейці, слідом за Києвом, це прекрасно розуміють, тому й наполягають саме на припиненні вогню.
А от що в голові в американської адміністрації — це вже добре питання (окрім бажання витягнути Росію з цієї війни, а саму війну — бодай якось, але заморозити).
Головне — ні в якому разі не сходити з цієї вимоги мінімум: повного припинення вогню і неприпустимості здачі будь-яких територій без бою (без бою взагалі нічого у цьому світі не віддається).
Все інше — пастка.