💬 Для всього свій час…
Інколи час писати якісь статті, інколи час сміятись з якихось мемів, а інколи час для філософії. І це буде третій випадок.
Поговоримо у цей день, який продукт може експортувати Україна. У світі дикого капіталізму та неконтрольованої глобалізації ми звикли, що експорт має бути обов’язково фізичним, вимірюватись нулями, і від того залежатиме успіх. Безумовно, якісна торгівля, фінансові спроможності — надважливі складові.
Але ці складові країнам завжди були необхідні для більшого, або навіть були наслідком від більшого. Те, що експортували у світ, те, що вирізняло цивілізацію від інших — це експорт ідей, принципів, поведінки. За якими йшли культура, легенди. За якими потім йшли поширення впливу, якісна торгівля і так далі. І це те, що залишало внесок на тисячоліття.
Спочатку у кімнату входить грецька філософія, культура, «Іліада» та «Одіссея», полісна система, потім історії про Спарту, Афіни, Коринф, Трою, і тільки потім світ вивчає фалангу чи те, що греки були чудові торговці, і контролювали ключові торгові шляхи, і так далі.
Спочатку в кімнату увійде римське право (основа всього сучасного західного права), принципи державного управління, концепт громадянства, що надало маленькому містечку Риму перевагу над іншими, а потім всі військові здобутки Риму за тисячолітню історію, що стало наслідком отриманої переваги.
А що увійде в історію від України?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пірʼя,
А з правди, чесноти і довірʼя.
У кого — з вірності у коханні.
У кого — з вічного поривання.
У кого — з щирості до роботи.
У кого — з щедрості на турботи.
У кого — з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
Україна нібито не літає...
А крила має. А крила має!
Ми десятиліттями чули, як та наскільки ми відстаємо від інших, і тепер наше відставання — це перевага. Звучить смішно, але це як у приказці про черепаху.
Світ за останні 100 років інтенсифікувався в технологічно-економічному розвитку до тієї міри, що суспільно-політична наука не встигла. Людський світогляд не встиг і не спромігся на ніщо краще, ніж концепт глобального споживання, безконтрольованої та непродуманої на ризики глобалізації, які заклали в ніби принципи сталого розвитку.
Тут немає катастрофи чи трагедії, просто повторюється історичний цикл. Цикл кризи, після якої буде розвиток, цикл «темного лісу» з високою світовою невизначеністю та ризиками, але це всього лише етап.
❓ І знаєте, чому Україна, попри своє положення зараз, буде сильною?
Якщо просто, то ми не доросли до «кризи» — наше суспільство не дійшло до піку, який став би причиною «кризи розуму». Тепер ми, відстаючи від лідерів, можемо бачити, у які пастки вони втрапили на своєму шляху, та оминати їх.
❓ А що ми можемо експортувати?
Ідеологію, новий погляд, новий концепт світоглядного Ренесансу для Європи як країна, яка з одного боку має достатній розвиток, щоб про це говорити, а з іншого — ми не втрапили ще у стан «горе від розуму та добробуту».
Знаєте, чому Голлівуд, європейські кіностудії уникають знімати фільми на основі війни в Україні, коли є живі герої, реальні історії, кадри й так далі, і нічого вигадувати не треба, а продовжують знімати про війни з прибульцями? Бо кіно (особливо американське) — елемент пропаганди, який утверджував образ країни, що підсилював вже інші політичні, економічні інтереси.
Так ось, зняти кіно про українців — це пропагувати інший продукт на конкурентному ринку демократій та цінностей. Бо хто більш схожий на демократію, що відповідає концепту громадянства та демократичних принципів першоджерел демократій: країна, що у нерівному бою протистоїть імперії, чи країна, лідери якої вважають своїми друзями тиранів?
Тож висновок… Не знаю насправді, який. Кожен нехай зробить сам. Я ж зроблю свій. І він такий: якщо програємо — станемо легендою. Якщо переможемо — лідерами. Якщо встоїмо — прикладом демократіям.
🇺🇦 Але у будь-якому разі ми Є! І ми залишимось, якщо не в історії, то в серцях! Зі Святом Вас!