💬 Онлайн-війна: чому важливо залишатись у тренді
Московське широкомасштабне вторгнення в Україну називають онлайн-війною через обсяг війни й, що головне, достатній технічний розвиток сторін, щоб бої, просування, ураження, робота бойових груп, управління боєм були доступні не тільки закритому колу командування, але й широкому загалу.
При цьому 100% контролю інформації, її розповсюдження уникнути майже неможливо. І тому, як би це цинічно не звучало, Україна вимушена боротись із московією за світову медійність.
➡️ Оскільки «медійність» у потрібному ключі — це підвищення акцій сторін, як на спекулятивній біржі. Для прикладу, цим обґрунтовується московська тактика флаговтиків, які мають на меті не тільки знижувати моральний дух українців та підвищувати власний (що є компенсатором сприйняття втрат), але й це метод пропаганди на інші країни, особливо через доступні канали поширення інформації та дезінформації.
Звісно, є лідери та еліти країн, які не реагують на такі речі, оскільки підтримка України є пріоритетом ширших мотивів. Але є ті, на кого це працює.
➡️ Тому один з поширених наративів, які Кремль просуває назовні (партнерам України): «Ви вже всі програли — капітулюйте». І це працює. Обмежено, але працює. А ще краще це працює на населення різних країн, яке потім впливає на політичні еліти.
Тож це все коротко до того, що залишатись у «тренді», головне у правильно ракурсі, — надважливо. Оскільки це впливає на частку мотивів щодо меж підтримки України чи мотивів її непідтримки. Звісно, у сукупності з іншими факторами.
«Фламінго» та довгий «Нептун»
Звісно, аргументи щодо захисту інформації таких розробок є об’єктивними, і їх варто враховувати.
❓ Але що могло, попри ці об’єктивні застереження, сприяти частковому розкриттю деталей ще до масового використання ракет?
Подивимось на суто політичні аргументи, бо не моя справа казати за військові:
📌 1. Боротьба за тренд. Підвищення акцій в оцінці спроможностей сторін. Умовно ці презентації виконують функцію, як московський Орешник. І саме тому демонстрації відбуваються на західну пресу. Створити хвилі, щоб у період турбулентності підвищити акції та позиції сторони. Особливо для європейських союзників, які частково (особливо німці) вкладались у тему важких українських ракет. Збереження віри партнерів у здатності України — це надважливий елемент.
Єдине, що ці презентації ефективні, якщо робити це реально перед запуском масштабного виробництва та використання, інакше це може зіграти злий жарт.
📌 2. Реклама. Ми не знаємо, як створюються ракети і які країни можуть бути зацікавлені в майбутньому у їх імпорті. Але очевидно, що особливо приватні підприємства планують свій розвиток наперед. Тобто в умовах, коли так чи інакше буде можливість експорту озброєння в середньостроковій перспективі, а такі контракти зазвичай середньострокові і, можливо, вже зараз опрацьовуються домовленості на майбутнє, і це елемент промо.
📌 3. Конкуренція. Приватні, приватно-державні та державні компанії змагаються за державний бюджет, за замовлення з нього. Є різні групи впливів і лобі, які хочуть, щоб замовили саме там більше, а є навпаки — там.
Тому поява «Фламінго» як «приватного» виробу і через лічені дні презентація довгого «Нептуна» як «державного» може бути елементом конкуренції за внутрішні контракти, особливо на тлі обмеженості ресурсів.
В основному конкуренція — це добре, особливо між приватними та державними, бо одне діло тягнути та пиляти з розумінням, що контракти все одно будуть у тебе, а інше — коли вони можуть піти в основних обсягах «до інших груп».
Головне, щоб ця конкуренція не переросла у шкідництво, що доволі часто буває. І єдине, що ми тут як суспільство можемо зробити, так це: коли нам показали «А» — вимагати логічне «Б». Як метод тиску, щоб політичні та репутаційні наслідки були вагоміші за мотиви нашкодити чи ситуативно зробити піар.