Як добити нафтові прибутки московії?
Нещодавно вийшла важлива інформація, що за 7 місяців поточного року чисті прибутки ключових нафтових компаній значно скоротились.
• «Роснефть» — з 773 млрд рублів (2024) до 245 млрд (2025).
• «Лукойл» — з 590 млрд до 287 млрд.
• «Газпромнефть» — з 328 млрд до 150 млрд
• «Татнефть» — з 151 млрд до 58 млрд
➡️ За даними Bloomberg, причинами таких різких падінь є низькі ціни на нафту, значне розширення знижок через санкції ЄС та дії США, а також аномальний рубль.
Нагадаю тезу, що нафтові доходи, хоч і складають близько 30% доходів бюджету московії, — це найцінніша валютна виручка, яка забезпечує всю тіньову машину Кремля (у тому числі щодо обходу санкцій).
❓ Тож питання: як поглибити ефект?
Нафтовидобувна та нафтопереробна галузь московії зазвичай є гнучкими. Такими їм бути дозволяють потужності. У період низьких цін на нафту компанії збільшують переробку сирої нафти у нафтопродукти (бензин, дизель, бітум тощо). Збільшують за рахунок відтермінування виведення нафтопереробних потужностей в технічне обслуговування чи виведення на максимум поточних.
Таким чином, московські компанії здатні балансувати між джерелами прибутків і частково компенсувати втрати одних — отриманням інших.
Нафтопереробна промисловість московії в минулі роки була ключем до переживання ситуативних шоків від санкційних рішень ЄС чи США. Саме на нафту накладалися санкції, що в певний період ускладнювало або розрахунок, або експорт, або транспортування — тоді компанії, для компенсації збитків, за можливістю, переводили частину обсягів у переробку.
Потужності московії можна поділити на дві категорії — орієнтовані на внутрішній ринок та на експорт. Оцінки різняться, але розподілення десь 50 на 50.
Те, що орієнтовано на внутрішній ринок + забезпечення армії, — це те, що компанії не можуть зменшити й не можуть використати для компенсації втрат через низькі ціни на нафту. Можна вважати, що ці потужності «заблоковані» ефектом розміру та потребами самої московії.
Компенсатором доходів можуть бути ті потужності й об’єми, що орієнтовані на експорт.
➡️ Коли українські військові завдають уражень по НПЗ, то фактично б’ють саме по експортних доходах (неважливо, в які НПЗ поцілили), бо через втрату потужностей зменшити об’єми саме для внутрішнього ринку не можна. Тому зменшують, де можна, — експортні. Тобто ті, що забезпечували гнучкість московській нафтянці.
На московії близько 38 НПЗ потужністю понад 1 млн тонн. Ці НПЗ покривають близько 90-93% об’ємів переробки — близько 300 млн тонн на рік.
➡️ У 500-км зоні ураження (активна зона дії українських БПЛА та реактивних дронів) знаходиться 25% нафтопереробних потужностей — 77 млн тонн;
➡️ У 500–1000 км (реактивні дрони та ракетні засоби) — ще 29% — 86,5 млн тонн;
➡️ У 1000–2000 км (ракетних засобів) — ще 25%, або 75,4 млн тонн.
Тобто, у 1000-км зоні понад 50% переробних потужностей, у 2000-км понад 75%.
Системне пошкодження та знищення НПЗ в 1000-км зоні зіграють злий жарт проти Кремля, оскільки розмір країни та об’єм нафтовидобування стануть ворогом для них.
▶️ 1. Скорочення переробки продовжить знижувати гнучкість нафтових компаній мінімізовувати втрати, спричинені низькими цінами через переробку. А 4 квартал стане максимальним за обсягом збільшення видобутку нафти НЕ країнами ОПЕК+.
➡️ 2. Нафтопереробні потужності розташовані нерівномірно, що з урахуванням розміру країни спричинить перебої з постачанням.
➡️ 3. Оскільки безпечними будуть залишатись віддалені НПЗ, то транспортування з їхніх потужностей нафтопродуктів буде перевантажувати й так перевантажені транспортні залізничні гілки на кшталт Транссіб чи БАМ. Гілки, які й так відповідають за весь далекосхідний імпорт/експорт і мають обмежені пропускні потужності.
➡️ 4. Логістичні втрати й політика державного регулювання цін на нафтопродукти будуть розширювати збитки нафтокомпаній.
🔄 Головна проблема — це складність ураження таких об’єктів, як НПЗ, для повного виведення з ладу й достатність засобів для цього.