Саміт ШОС — ідеальний шанс Європи збити пиху в Білому домі
Обійми Моді та путіна, Моді разом із Сі. Вірменія, Азербайджан, іран, Казахстан. Гучні заголовки про стратегічне партнерство. Гучні емоції про «вісь зла» і так далі. А що, якщо я скажу, що саміт ШОС приніс більше позитиву, ніж ці емоційні описи у ЗМІ чи в соцмережах на картинки, що просто тригерять.
🇮🇳Моді та Індія
Моді має імідж «батька», що казати, якщо на останніх парламентських виборах за партію Моді голосували та агітували боги. Тож питання: чи лідер з іміджем «батька-пророка» може бути слабким? Ні. Він не може.
Індія залежить від торгівлі зі США — це правда. Експорт Індії до США близько 88 млрд, імпорт Індії зі — США 41 млрд. Але так само правда й те, що «батько» не може здатись без бою.
Між цими дилемами Моді обрав «обмежений бій» — затягування торгових перемовин зі США і показові демонстрації для США
❓ Але чи можливе об’єднання Індії з Китаєм?
Ні. З тієї ж причини, що Моді не може «здатись без бою» Трампу. Реальне, а не показове об’єднання Індії з Китаєм означатиме для багатьох індусів, переповнених пропагандою про велич націй та хитрих китайців, програш у регіоні. Індійська та китайська дипломатія конкурують за сфери впливу на Шрі-Ланці, М’янмі, Камбоджі і так далі. Де місце партнерству, якщо інтереси сторін діаметрально різні? Скільки років Індія присутня у БРІКС — чи було досягнуто «партнерства» з Китаєм? Тоді чим відрізняється присутність Індії на китайському ШОС?
Але все, що зараз відбувається, — на руку Європі та Україні 🇺🇦
Зберігалась висока ймовірність того, що Білий дім у разі досягнення швидкої угоди з Індією знизив би 50% мита, оскільки «купівля московської нафти» — це лише гарний привід легалізувати тарифи проти Індії у суспільній думці.
Показова кампанія Моді очевидно роздратувала Трампа, який нещодавно як й окреслив свої бажання, чого він хотів, так і посилив погрози, заявивши: «пізно для 0% тарифів на с-г», на які нібито погодилась Індія. Хоча це малоймовірно, бо захисні мита на с-г — це «священна корова», яка вже понад 20 років не дозволяє Нью-Делі підписати митну угоду із ЄС.
Тож Трамп емоційний. Очевидно, його дратують дії Індії. Йому не подобається склад ШОС. Але знаєте, що важливо? Що Трамп не може програти цю битву. Це Індія, навіть не Китай.
➡️ І ці емоції Трампа переростають зараз поки у неофіційну комунікацію з ЄС щодо введення аналогічних мит проти Індії, а ще надати легалізацію та підтримку, якихось намірів США у Венесуелі.
❓ А це що означає?
Що Білий дім раніше, ніж очікувалось, підійшов до потреби, «а союзи та союзники — це ж таки важливо». Виходить, що все, що робили американські лідери до Трампа, — це «не благодійність», а елемент «підтримки впливу», яку адміністрація Трампа активно самознищувала.
➡️ Тому Трамп дарує «карту» Європі у комунікації проти себе: з одного боку, Трамп не має іміджевого права програти Індії, а з іншого — для посилення тиску необхідна Європа.
Європа, яка теж, з одного боку, зацікавлена у посиленні тиску на Індію, але з іншого — має тепер гнучкість потягти певний час, щоб вимагати від США посилення прямого тиску на Кремль як аналогічний крок співпраці з повагою до інтересів сторін. Бо ж Брюссель може наголошувати США, що це вже проходили: заклики США знизити поріг ціни на нафту — ЄС знизив, але Білий дім зрештою злився, та й інші подібні моменти.
США морально не можуть програти Індії.
Позиція, з якої Трампа може вивести — підтримка Європи, яку він постійно односторонньо знецінював. Європа теж зацікавлена у тиску на Індію, але зараз позиція складається так, що для Трампа це більш необхідно. Тому при правильному позиціюванні «тиск на Індію» Брюссель може продати в обмін на «прямий тиск на Кремль», оскільки якщо у першому випадку іміджеві ризики тільки починають загострюватись для Трампа, то у другому навіть FOX вже прямо заявляє, що «путін водить за ніс», і вихід з цього очевидний — «двох зайців одним ударом».
Але це ж Трамп, тому спостерігаємо.