Безсмертний міф про (Без) Силу Сибіру-2: як не підігрувати кремлівській пропаганді
Цікаво (насправді ні) було дивитись, наскільки активно поширювали московські коментарі про Силу Сибіру-2. А ось що насправді цікаво, так це те, наскільки ця тема не цікава в інформаційному просторі зараз, коли фактично заяви (конотації) Кремля спростовують.
🇨🇳 Китай офіційно відмовляється коментувати, чи були підписані саме договори щодо СС-2. Але в неформальному спілкуванні FT отримала коментар директора державного Китайського інституту енергетичної безпеки, який зазначив, що заяви «російської сторони поспішні»🗣: «Це скоріше сигнал про наміри, ніж конкретна угода», — заявив Гао.
🔗 На самій московії ще більш цікава ситуація
➡️ По-перше, ви почуєте дивне твердження, але у «Газпрому» немає необхідного об’єму газу для СС-2, оскільки проєктна потужність видобутку газу Чаядінського та Ковиктинського родовищ — всього 52 млрд в рік, і це направлено на СС-1.
Тобто «Газпрому», щоб поставити гіпотетичний газ по СС-2, треба буде його перекупити/прокачати в інших компаній на внутрішньому ринку, а це означає відмовитись від монополії на китайському напрямку та додаткові логістичні й операційні витрати.
Це, своєю чергою, загострює інший момент: ключовою вимогою китайців щодо купівлі газу є те, що по СС-1 відпускна ціна має бути зі знижкою не менше 35-40% від середньої ціни газу в Європі.
Для СС-2 у китайців взагалі вимога, щоб ціна для Пекіна була близька до внутрішніх цін московії на газ.
➡️ По-друге, вчора акціонери Газпрому «скинули» частку акцій, унаслідок чого ринкова капіталізація компанії впала на 100 млрд рублів. Це було одне з найбільших падінь за останній час.
❓ Причина?
Вартість проєкту СС-2 — від 55 млрд $. Це тільки проєктна сума. Реальна зазвичай буде більшою. Але візьмемо 55 млрд$ — це близько 4,5 трлн рублів. Це більше всієї ліквідної частки ФНБ, і навіть при будівництві впродовж 10 років це по 450 млрд мінімум інвестицій щороку.
Так ось, Китай не дає коштів на СС-2. Закріплено, що фінансувати має «Газпром». У 2023 р. «Газпром» мав чистий збиток у 630 млрд за рік; у 2024 р. отримав прибуток 1,2 трлн рублів. Але для інвесторів «Газпрому» це означає, що такі об’ємні односторонні інвестиції — це зменшення виплати річних дивідендів.
Отже, за останні 24 години були аж три цікаві новини:
• відсутність підтвердження з китайського боку будь-яких саме угод;
• скептичність московських аналітиків у цілому до СС-2;
• негативна реакція інвесторів.
А щоб закрити тему взагалі, бо кожен рік ця тема випливає, то опишу деякі моменти:
📌 1. Відсутність договорів. Підписаний був меморандум, який формалізував домовленості ще 2019 року, у якому йшлося про «розробку питання» та засадничі принципи. Жодних підтверджених договорів поки немає. І вже сьомий рік Китай уникає цієї теми.
📌 2. Відсутність інвестицій в проєкт. Описав вище, але ще раз: сплачувати будівництво має Газпром. Ні у ФНБ немає коштів на капітальні інвестиції, ні у Газпрому на будівництво. Якщо, звісно, не перетворювати проєкт у довго-довгобуд.
📌 3. СС-2 не відповідає інтересам Китаю щодо диверсифікації. Якщо коротко, то Китай уникає повторювати помилку Німеччини й свідомо не надає нікому з експортерів «домінувати».
📌 4. Китай вимагає ціну значно нижче ринкової, що просто робить цей проєкт у комерційному плані для інвесторів непривабливим.
📌 5. Китай нещодавно відкрив у Сичуанському басейні найбільше родовище сланцевого газу, яке запрацює швидше, ніж Кремль гіпотетично добудує 1300 км газопроводу. Тож навіщо партійним енергетичним босам Пекіну конкурент? Пекіну невигідний додатковий московський газ, якщо він не буде взагалі за безцінь, а це не вигідно Кремлю.
❓ Тож навіщо було підписувати меморандум? Якщо Китай не зацікавлений, інвестори з боку «Газпрому» — теж.
Відповідь — суто політичні мотиви. Пекін так мітить територію (московію) перед США, а Кремль використовує це як інфопривід демонструвати «можливості», «потужності», «союзників», щоб підривати впевненість, що Кремлю можна протидіяти.