Сьогодні можемо верифікувати, чи були правильними минулотижневі тези у двох пов’язаних дописах:
• «Саміт ШОС — ідеальний шанс Європи збити пиху в Білому домі»
• «ЄС, ймовірно, готується до санкцій США: але є нюанс».
🔗 У першому дописі була теза:
І ці емоції Трампа переростають зараз поки у неофіційну комунікацію з ЄС щодо введення аналогічних мит проти Індії, а ще надати легалізацію та підтримку, якихось намірів США у Венесуелі.
Тому Трамп дарує «карту» Європі у комунікації проти себе: з одного боку, Трамп не має іміджевого права програти Індії, а з іншого — для посилення тиску необхідна Європа.
🔗 У другому теза:
Тож завдання: «як зменшити представленість московської нафти в Європі, не вводячи прямі санкції проти «друга путіна», але при цьому зменшити суспільний тиск на Білий дім за його слабкість».
Відповідь — ввести мита на покупців московських енергоресурсів в Європі. Фактично, ввести мита проти окремих країн ЄС. Це зручний політичний крок, враховуючи частку євроскептиків в електораті Трампа. Щобільше, Брюссель буде вдячний за такий тиск.
➡️ Оскільки ці процеси взаємопов’язані, то одразу їх і розглянемо вже з інформацією цього тижня.
➡️ Після того, як FT надало цього тижня інформацію, що Брюссель розглядає план введення аналогічних мит проти третіх країн, у тому числі Індії. Трамп же після виступів міністра фінансів Бессента та міністра міненерго Райта фактично публічно закликав Брюссель ввести 100% тарифи проти Індії та Китаю.
Після чого Білий дім повідомив, що Індія відновила торгові перемовини зі США, що підтвердив і сам Моді. Тобто, загроза для Індії, що Брюссель введе додаткові мита, аналогічні американським, — сприяла відновленню перемовин, елементом яких є не тільки торгова угода США, але й зменшення закупівель енергоресурсів з Кремля.
Брюссель, ймовірно, передав Нью-Делі власні наміри 4 вересня під час розмови Урсули ф-д Ляєн та Моді. Тепер важливо, як Європа проконтролює, щоб американці не звели все суто до грошей і торгової угоди, а забезпечили «нафтову складову перемовин».
Тобто, теза, висловлена минулого тижня, верифікована подіями цього тижня.
Тепер щодо другого допису та тези ⤵️
➡️ Ймовірно, політичне сприяння Європи у тиску на Індію наблизило можливість до трансформування комунікації у тиск США на окремі країни Європи. Саме цим пояснюється пришвидшене підписання 10-річного контракту Угорщини з Shell, що є одним з перших кроків до диверсифікації постачань та зменшення частки московського газу.
Цей контракт Будапешт ігнорував понад рік, називаючи його економічно невигідним. Але доволі сенсаційно форсував укладання у ці тижні.
❓ Причина?
Можливо, угорська дипломатія, яка пріоритетно слідкує за санкційними тенденціями в ЄС, відчула певну небезпеку в європейсько-американській комунікації щодо московських енергоресурсів в Європі, і тому угода з британською Shell – мінімізація ризиків.
➡️ А це є непрямим підтвердження тези другого допису про наявність власне цього треку, особливо якщо додати більш наполегливі заяви цього тижня американських політиків, що Європа має менше купувати московських енергоносіїв.
Щобільше, відчувши в Брюсселі та Україні, що на Будапешт можна тиснути через Вашингтон, на 30-му Рамштайні опрацьовувалось доволі цікаве рішення — можливість виділення заблокованих Угорщиною 6,6 млрд євро з Фонду миру Європи на закупівлю американської зброї для України.
Як і з газом, замовлення в американської оборонки — це теоретично те, проти чого не може йти Орбан, і це, схоже, є продовженням тез, висловлених у другому дописі.