Путін піддасть пʼяту статтю НАТО перевірці, щоб продовжити війну в Україні (Частина перша 1/2)
💬 Вся ескалація, яка зараз набирає обертів з боку Кремля — і яка ще буде, — це як спроба відлякати Європу від тих намірів, до яких нарешті прийшов консенсус у провідних європейських столицях, так і переконати Сі Цзіньпіня надати якіснішу допомогу ніж та, що є станом на зараз.
Одразу, щоб уникнути спекуляцій на «піддати перевірці пʼяту статтю»: піддавати перевірці пʼяту статтю можна не тільки через пряме військове вторгнення, бо це висока межа ризику для Кремля, а й застосовуючи гібридні методи, які навмисно не дотягують до «необхідного рівня ескалації» (прямої війни), але поступово розмивають межі пʼятої статті.
Щоб дійти, як в одній фразі: «Як ви впали в таку прірву людського безчестя? Я йшов туди маленькими кроками».
Внутрішні втручання у європейську політику будуть виконуватись не на основі «hard/soft power», а з використанням «sharp power». Зрештою помаленьку, невеличкими кроками, зменшуючи ризик для себе (Кремля), московія спробує зруйнувати довіру до НАТО, бо будь-який договір (будь то комерційний чи у нашому випадку безпековий) тримається не на підписі на папері, а на довірі та впевненості у його виконанні.
➡️ Тобто загалом мова не про вторгнення в Фінляндію чи Балтію, а про такі методи як: заліт БПЛА та ракет, прикордонні провокації, саботажі на території Європи, показові агресивні дії та заяви з поєднанням втручання у європейські вибори, підкупом еліт тощо.
І ось тоді ці маленькі кроки в розрізі довготривалості сукупно стануть одним великим кроком до руйнування НАТО — підрив довіри без ризиків прямої війни для Кремля.
❓ Тож навіщо вже зараз путіну прискорювати неоголошену війну НАТО?
Відповідь парадоксальна — щоб продовжити війну в Україні, попри те, що на такі операції проти НАТО Кремль вимушений відтягувати ресурси від України.
Річ у тім, що у 2026 році путін постане перед ключовою проблемою:
• або зменшувати ресурси, визначені на війну, що ще більше уповільнить темп у досягненні поставлених військових цілей;
• або заморожувати війну для перепочинку (в першу чергу економічного).
Якщо обрати перший варіант — це означає зруйнувати економіку та занурити її у стан 90-х.
🔄 Але є третій варіант — зменшити підтримку України, тоді, відповідно, буде необхідний менший ресурс для військових цілей в Україні, і, відповідно, Кремль зможе пом’якшити хоч частково тиск на власну економіку (хоч дисбаланси не виправляться). Щоб досягти цієї цілі Кремль орієнтувався на: Трампа та на розтягування конфліктного простору, на яке вимушений буде реагувати Захід (Європа).
Ставка Кремля була на прихід Трампа, і як наслідок — повне припинення підтримки України у 2025 (навіть тієї, що надав Байден). Трамп зменшив підтримку України й зробив багато чого на користь Кремля, але завдяки тому, що підтримка Європи значно зросла як у кількісному, так і у якісному вимірах співпраці, то більшість американських втрат перекриваються, а критичні потреби України від американців фактично «викуплені за кошти Європи».
➡️ Тож сукупність фінансової, військової (наприклад, у 2025 році сама Європа передасть 2 млн боєприпасів з виробництва + 1 млн за «чеською ініціативою») та політичної підтримки надає стабільність ресурсів для України у 2026 році й закладає основи на роки вперед.
Спроби Кремля розтягнути Європу на інші напрямки не дали результатів. Операції з дестабілізації Балкан через Додіка, як і спроба дестабілізувати Гагаузію в Молдові, були превентивно зруйновані, як і спроба на Кавказі. Натомість ефект та увага Європи до війни на Близькому Сході зменшилася через специфіку дій Ізраїлю та меншу інтенсивність.
Щобільше, Європа принципово готова тиснути на Китай та Індію, щоб через них натиснути на Кремль, але не у форматі інтересів Трампа. У сукупності зі зменшенням валютних доходів від продажу енергоресурсів, що є не тільки ситуативним чинником, а й світовим трендом — все це впливає на зменшення московських спроможностей, а, відповідно, зростання ризиків, у першу чергу економічних.
*Продовження у наступному пості👇