🇫🇷 Коротко по Франції, що відбулося з другим призначенням Лекорню.
Від початку, що за політична гра розіграна:
▶️ 1. Лекорню був призначений (мова про перший раз), але в якийсь момент Республіканці (голлісти), що забезпечували необхідну більшість, почали висувати максимальні вимоги на правах «золотої акції». Не отримавши задоволення всіх вимог, вони вирішили показово шантажувати, навіть ідеологічно близького до себе Лекорню.
▶️ 2. Не чекаючи виголошення недовіри в парламенті (що вже були подані), Лекорню — тепер зрозуміло, за домовленістю з Макроном, — грає на випередження та йде у відставку за власним бажанням. Тобто фактично прем’єр не отримує юридичного факту вотуму недовіри.
▶️ 3. Одночасно з цим адміністрація Макрона розігрує «загострення»: запускає інформацію про підготовку до розпуску парламенту, а сам Макрон посилює відчуття дострокових виборів заявою «про готовність нести відповідальність» з натяком навіть на президентську відставку.
▶️ 4. На тлі готовності до такої «жертовності» Макрон доручає Лекорню за два дні проаналізувати, чи є для нового прем’єра потенціал на утвердження хоч якоїсь коаліції. Якщо «ні» — дострокові. Макрон та Лекорню очікували, що республіканці почнуть задкувати, насправді не бажаючи перевиборів. Якби в цій оцінці Макрон та Лекорню помилилися, то були б реально дострокові.
Робиться це з розумінням, що республіканці та соціалісти із зеленими хочуть мати об’ємну владу саме у цій формації політичних позицій, але не хочуть дострокових, бо вони ризикують у разі дострокових втратити більше.
▶️ 5. «Прощальне завдання» від Макрона надає формальний привід Лекорню спілкуватися «загально» з обома групами без звинувачень у «зрадах». Паралельно частина макроністів почала закликати до поступок щодо пенсійної реформи, щоб домовитися з соціалістами та зеленими. Це означало можливість призначення компромісного прем’єра з цією групою. Республіканці, самі ж зруйнувавши уряд Лекорню — ідеологічно близького до себе, — почали натякати, що вони проти дострокових, але не підтримують жодного «лівого прем’єра».
▶️ 6. Але вже почалася дискусія про зміну пенсійної реформи («вікно Овертона»), що відкриває шлях для Макрона і Лекорню до забезпечення сталості уряду шляхом «мовчазливої підтримки» соціалістів та зелених в обмін на поступки в пенсійній реформі та за прямої підтримки Республіканців.
▶️ 7. Лекорню звітує Макрону, що «новий прем’єр» потенційно може сформувати сталий уряд.
▶️ 8. Макрон перепризначає Лекорню, тим самим задовольняючи базове бажання Республіканців «мати не лівого прем’єра», а близького до них. Але паралельно дискусія про зміну пенсійної реформи все одно тепер відбувається, що відкриває шлях до комунікації нового уряду з соціалістами та зеленими для ситуативної підтримки для забезпечення стабільності.
▶️ 9. Як наслідок, Республіканці зараз збавили свій пил шантажувати Лекорню своєю позицією «золотої акції», бо є певна умовна противага їм у вигляді потенційної комунікації Лекорню з іншим крилом парламенту.
▶️ 10. За повідомленнями, вже станом на зараз Республіканці підтримали призначення Лекорню, що вже надає умовному уряду мінімальну більшість в один голос. Паралельно соціалісти та зелені заявили, що їхня позиція до нового уряду буде залежати від поступок у пенсійній реформі, але вони поки не пішли за Меланшоном з однозначною позицією оголошення недовіри другому уряду Лекорню.
▶️ 11. У результаті Республіканці поводяться скромніше, бо цей уряд — реально останній шанс. Далі — тільки дострокові. Лекорню має певну противагу вимогам республіканців. Соціалісти та Зелені не підтримають вотум недовіри, який уже подав Меланшон, якщо буде знайдено компроміс щодо пенсійної реформи.
➡️ За результатом: якщо такий компроміс таки станеться, то це стане можливим завдяки загостренню із відставкою Лекорню. У разі успіху уряд отримає довгострокову сталість, а Макрон — вкрай лояльного прем’єра.
Якщо це все-таки не зіграє і другий уряд Лекорню впаде, то дострокові вибори будуть безповоротно. З високою ймовірністю й президентські.
Тут Макрон грає «все або нічого».