🇬🇧 Велика Британія задає тренд тиску на Китай
💬 Україна завдячує британській політиці як першопрохіднику багатьох критичних ініціатив: надання перших систем ППО, надання танків, крилатих ракет — у той час, коли щодо цього все ще йшли дискусії, і не було нормою підтримки України.
Британські дипломати не тільки сприяли, але й самі ламали багато стін та пересторог, побудованих у західному світі щодо України з часів Меркель, Саркозі, Берлусконі. Тому цілком органічно та логічно, що 15 жовтня почала діяти символічна 100-річна угода про партнерство між Україною та ВБ.
➡️ На тлі початку дії угоди майже непомітно пройшла ще одна новина — введення нових санкцій Лондона проти московії й третіх країн.
🔗 Зміст цих санкцій гарний: санкції проти 44 танкерів тіньового флоту, «Роснефті» та «Лукойлу», понад чотирьох десятків компаній, пов’язаних з енергетикою. Звісно, через вплив Британії як країни, ці санкції є обмеженими, тобто такими, що можна обійти, збільшивши витрати на це з боку московії.
Але є ті, які мають стратегічний характер з огляду на політику.
▶️ 1. Це введення британських санкцій проти індійської Nayar Energy, яка наполовину належить «Роснефті». Запроваджені санкції зачіпають саме індійські інтереси та створюють на уряд Моді додатковий тиск у рамках санкцій ЄС, які наберуть чинності на початку року, а також через риторику Трампа. Особливо це знаково та важливо — санкції з боку Лондона з урахуванням давніх британо-індійських історичних відносин.
▶️ 2. Але головний момент це те, що зараз британські санкції тестують новий формат санкцій проти Китаю. Вторинні санкції проти китайських компаній вводились і до цього, але вони переважно були пов’язані з «малими компаніями», особливо, якщо це стосувалося енергетичного сектору. Більшість вторинних санкцій США та ЄС були зосереджені на невеличких приватних або напівдержавних трейдерах, судновласниках, логістичних операторах, які створювалися як «дочірні-одноденки».
🔄 Учорашні ж британські санкції відкривають нову віху тиску на Китай, оскільки під санкції потрапили чотири великі нафтові термінали, що приймають московську нафту:
• Шандунський порт Цзінган
• Шандунський порт Хайсін
• Шандонська компанія міжнародного порту Баоган
• Національна трубопровідна група — Бейхайська компанія природного газу
• І додатково Шандонська нафтохімічна компанія Юлун
Ці кроки можуть задаватися непомітними, але саме ці дії британців розширюють «вікно Овертона» у плані подальших можливостей розширення тиску на Пекін — принаймні з боку Європи (якщо не брати до уваги ненадійні США).
Як і з багатьма іншими ініціативами щодо протидії московії, у той час, як ще триває дискусія «чи варто здійснювати прямий тиск на Пекін?», «які наслідки?» — британці просто роблять та демонструють приклад.
Саме тому в московській пропаганді так одержимі «британським», точніше, словами пропаганди, — «англо-саксонським слідом», бо британці, хоч не перебувають у розквіті сил та своєї геополітичної могутності, але вони просто беруть і роблять, бо це британська політична культура — тому це одні з найнадійніших союзників.