Головні покупці московської нафти скорочують закупівлі нафти, але головне питання — чи надовго?
Попередньо трейдери за останні декілька днів повідомили про скорочення закупівель московської нафти в Китаї, Індії та Туреччині.
📌 Китайські НПЗ 🇨🇳, за даними Bloomberg, почали скорочувати закупівлі московської нафти.
Зафіксовані випадки, що контракти розривались, коли танкери були вже в дорозі до китайських портів. Трейдери оцінюють, що 45% московського експорту до Китаю зараз під загрозою «призупинення».
📌 Індійські НПЗ 🇮🇳, за повідомленням того ж Bloomberg, збільшили закупівлю американської нафти та нафти з третіх країн як Гаяна, що важливо — скорочувати почали державні НПЗ, що свідчить про потенційну близьку торгову домовленість між США та Індією.
📌 Турецькі НПЗ 🇹🇷, за повідомленням Reuters, частково відмовляються від московської нафти, щоб із початком 2026 року мати можливість експортувати нафтопродукти в ЄС (це, до речі, мотив і частини індійських НПЗ). Так, декілька найбільших НПЗ планують повністю перейти на нафту з третіх країн, щоб відповідати санкційному режиму ЄС і у звʼязку з побоюванням вторинних санкцій США.
Важливі моменти щодо цих скорочень:
➡️ Мова йде переважно про закупівлі на грудень 2025, тобто в статистиці ми зможемо перевірити дані трейдерів тільки в січні 2026 року.
➡️ Скорочення можуть мати короткостроковий ефект, щоб спровокувати Кремль на додаткові знижки за ризик.
➡️ Але певні моменти вказують, що частина скорочень може бути абсолютною та безповоротною, у першу чергу в тому сегменті, який стосується санкцій ЄС, бо частина індійських та турецьких НПЗ орієнтуються на європейський ринок, який із початку 2026 року перестане приймати нафтопродукти без підтвердження, що вони не виготовлені з московської нафти. Тож, щоб не втратити привабливий європейський ринок, частина НПЗ, орієнтованих на Європу, перейде на нафту з альтернативних країн — навіть попри вищу її ціну.
Варто зважати на те, що новини про «зупинку закупівель» будуть чергуватись із новинами про «відновлення та збільшення закупівель», що пояснюється тим, що ринок є різноманітним та динамічним: державні НПЗ, приватні, НПЗ із часткою московського бізнесу і так далі. Де одні можуть скорочувати, другі — ігнорувати ризики, треті — отримувати додаткові знижки. Тож важливо дивитись не тільки на обсяг експорту, але й звіти про реальну дохідність від продажу.
Але сукупність повідомлень усе ж таки вказує, що певного ефекту буде досягнуто — як мінімум для тих часток бізнесу в Туреччині та Індії, які орієнтуються на експорт нафтопродуктів до Європи.
💬 З урахуванням тенденцій зниження цін на нафту, а тренд, за даними цілого ряду досліджень, продовжиться й у 2026 році (особливо у 2026 році) + достатньо болючі санкції ЄС та США, що гарно накладаються комплексно одна на одну, то Кремль ризикує втратити ще більшу частку валютних надходжень на тлі гальмування економіки та невиконання плану податкових зборів як із продажу енергоресурсів, так і внутрішніх податків.
Окремо поспілкувався з фаховими людьми, які займають аналізом ринку. Попередньо вони роблять такі висновки: публічні повідомлення сукупно зараз окреслюють, що Кремль може втратити від 25% до 30% експорту нафти в Туреччину, Індію та Китай, але ці повідомлення варто сприймати стримано.
⏩ Оскільки варто очікувати контрдій з боку Кремля — як додаткові знижки та більш гнучкі схеми обходу санкцій у рамках постачання та розрахунків, що частково компенсують зараз ситуативні скорочення.
Але базові очікування такі, що рішення ЄС та нові санкції США змусять Кремль втратити ще від 20% до 25% нафтових саме доходів у 2026 році. Це з урахуванням очікуваної ціни на московську нафту у 2026 році при збереженні 85-87% обсягів експорту нафти у 2026 порівняно з 2025 роком.