🇨🇳 Підтвердження чи перевірка лояльності: про зустріч голови уряду московії із Сі Цзіньпіном
На тлі зустрічі президента Трампа та Сі Цзіньпіна, що відбулась 30 жовтня, цікавим виглядає візит голови уряду московії Мішустіна до Китаю на 30-ту зустріч урядів, яка відбулась з 3 по 4 листопада.
Цей візит цікавий у декількох площинах:
📌 1. Візит відбувся одразу після зустрічі з Трампом. Про візит Мішустіна стало відомо 31 жовтня з повідомлення китайського видання Сіньхуа, яке проінформувало, що Кремль прийняв запрошення Пекіна.
📌 2. Цікаво, власне, те, що це запрошення Пекіна. Коли саме було надіслано запрошення Кремлю — невідомо, але можна припустити, що на той момент, коли Китай надсилав запрошення до Кремля, Пекін уже знав про заплановану зустріч із Трампом.
📌 3. Високий статус, оскільки Мішустін зустрівся не тільки з прем'єр-міністром Китаю Лі Цяном, але й із Сі Цзіньпіном.
Більшість коментарів експертів пов’язали зустріч Мішустіна із Сі як певний наслідок зустрічі Трампа і Сі, враховуючи такі фактори, як час зустрічі, формат і таке інше, акцентуючи на тому, що «Кремль злякався за власний енергетично-економічний тил, яким є Китай».
Теоретично це аргументовані твердження, але я б звернув увагу на одну деталь, що ці зустрічі глав урядів проходять зазвичай саме наприкінці року: або на початку листопада (29-та зустріч), або на початку грудня (28-ма, 27-ма).
Тож, зважаючи на це, цей захід є скоріше узгоджено-запланованим заздалегідь, ніж реакцією-наслідком на зустріч Трампа з Сі. Тим паче неправильно трактовати, що це «ініційовано терміново Кремлем», бо якраз навпаки — запрошення надіслав Пекін, а не Кремль зробив запит на зустріч.
Але також не можна стверджувати, про взагалі відсутність "відбитку" зустрічі Трампа та Сі на запланований візит Мішустіна. Про те, що є певний «відбиток», свідчить особиста участь Сі під час другого дня перебування кремлівського функціонера в Китаї.
Тож питання: ця зустріч саме Мішустіна із Сі була наміром Китаю продемонструвати власну лояльність до Кремля одразу після зустрічі з Трампом, або це був виклик Кремля «на килим»? Скоріше — і те, й інше одночасно.
➡️ Китай хотів продемонструвати США свій вплив, точніше залежність московії від Пекіна, і тим самим підкреслити Трампу, що там «третій зайвий». Адже в парадигмі Трампа він все ще сподівається, що колись на московії американські інтереси робити бізнес будуть реалізовані.
➡️ З іншого боку, формат спілкування й комюніке свідчить, що Пекін фактично викликав «на килим» голову московського уряду. Під час цих двох днів були підписані декілька меморандумів, що в Кремлі урочисто називають «угодами», але одному питанню приділено особливо практичну увагу — торговому коридору в рамках Північного морського шляху, до якого залучений китайський капітал. Він мав би отримати ще один альтернативний маршрут до Європи, який потенційно скоротив би логістичне плече удвічі порівняно з Суецьким каналом.
Але проблема для Пекіна в тому, що Кремль торгується з Вашингтоном можливістю участі американського бізнесу в «Севморпути», намагаючись зачепитись за адміністрацію Трампа стратегічною темою для американців.
➡️ Натомість Пекін розглядає Північний шлях як власний і плацдарм у рамках майбутніх арктичних війн і як такий торговий шлях, де США не мають впливу, порівняно з класичними.
Кремлю, з геополітичного погляду Китаю, відведено лише право «керуючої компанії», оскільки все ж більша частина шляху проходить через московію, і саме вона має забезпечувати функціональність небезпечних вод. Але ж ніхто Кремлю не дозволяв «торгуватись тим», що, в очах Пекіна, йому не належить.
Тому й більшість підписаних меморандумів пов’язані з Північним шляхом та «наукою» в цих зонах. Тобто з тими договорами, якими Пекін хоче чітко, у тому числі для Кремля, окреслити геополітичний контур та місце.
➡️ Тому тут для України є два моменти: з одного боку, весь цей процес вчергове підкреслює наскільки переплетені інтереси Китаю довкола та з московією, а з іншого — Китай, захищаючи власні інтереси, вибиває у «кремлівських дмітрієвих» перед США ще один козир.