*Продовження (Частина друга, 2/2) Нижче текст не має значення, якщо Ви не ознайомились з частиною 1
➡️ Розпочати нам необхідно з визначення параметрів, як ми будемо протистояти Кремлю в довгостроковій перспективі, бо навіть якщо завтра завершаться активні бойові дії, війна не завершиться до стратегічної поразки однієї зі сторін. Ця стратегічна поразка може бути військовою, економічною чи досягненням у перспективі Україною військово-еконмоічного рівня, який не дозволятиме Кремлю повторити вторгнення.
Ми використовуємо абсолютні категорії визначення перемоги чи поразки, що є правильним для спрощення комунікації, але помилковим у рамках стратегічного планування. У рамках стратегічного планування нам потрібно визначити тактичні політично-військові пріоритети для реалізації завдань довгострокової стратегії. Навряд чи Кремль досягне своєї стратегічної цілі — знищення суверенітету України, але так само навряд чи ми маємо достатньо сил, щоб деокупувати всі території. Але це не означає, що Кремль відмовиться від власних цілей або що ми відмовимось від людей та територій.
Але в рамках «тут і зараз» суспільство через посередництво влади має прокомунікувати, що є «задовільною перемогою тут і зараз», і визначити потенційні цілі, які мають бути досягнуті першочергово в ході військових чи дипломатичних дій.
❓ Що нам першочергово потрібно для підвищення ефективності стримування Кремля і зрештою перемоги над ним в довгостроковій перспективі з того, що ми можемо досягти зараз: може пріоритет деокупувати АЕС, чи створити від Херсона 20 км демілітаризовану зону та забезпечити вільне дніпровське судноплавство, відкинути від Харкова чи Запоріжжя, може щось інше? Ставити на все і одразу хочеться, але це повторити помилки тих же москалів.
10 пунктів чи інші подібні документи — це не стратегії, це переговорні позиції, задекларовані в документі, що треба було робити, і це правильно, але у рамках комунікації з західними колегами, а зараз час комунікувати про горизонт довгострокових цілей всередині власного суспільства.
Поодинці ми інтелектуально обмежені будь-то людина чи орган. Планування цього ефективного горизонту можна забезпечити лише через комунікацію, стратегічну комунікацію, а для цього має бути запущена дискусія про майбутнє і бажано поки не виборча, а державницька, і це стосується всіх акторів українського політичного процесу.