💬 Не будьте частиною суспільства, яке дивиться на пожежу й емоційно скликає інших подивитись, а будьте тими, хто телефонує пожежникам, щоб вирішити проблему: про «Мідас» і все інше
Думаю ті, хто довго стежать за моїм блогом, можуть зрозуміти, що тут не будуть «швидкі новини», «заголовки» з наміром якнайшвидше випустити гарячу новину, хайпанути на події та отримати бенефіти різного змісту — від підписок чи до електоральних балів.
Я формую власні думки на основі спостережень, збору інформації та інших методів з метою сформувати якесь бачення, пропозиції, бо в мене немає привілеї сказати: «Це не я — це там сказали чи написали».
Тож щось подібне я десь і пропагую весь цей час для суспільства: хтось розуміє, хтось ні. Це інша справа.
І тому я не скажу більше за детективів НАБУ/САП чи інформації, яка буде оприлюднена людьми, що в темі. І не бачу сенсу в таку чутливу тему вкидати емоційні домисли чи щось подібне.
Мене тригерить, емоційно виснажує та засмучує, що качають емоції довкола важливої теми, а не побудови сенсів. На жаль, розуміючи трохи більше моментів, мене засмучує й те, що люди працюють над електоральними балами, які простіше отримати через поширення емоцій, а не сенсів (пропозицій).
А насправді корупції вигідно, щоб політики та біляполітичні медійні особи почали раунди перекидання гівна одне в одного, що дозволяє змістити фокус із вирішення реальної проблеми у електоральні змагання з поділом суспільства на блоки за симпатіями.
Корупція боїться не інформаційного хаосу та перекидання гівна одне в одного — це якраз їх поле, де вони переможуть будь-кого, маючи деградовану мораль та фінансові ресурси, а конкретизації суспільних вимог як методу виходу з кризи.
А для конкретизації вимог люди, які мають соціальний та медійний капітал, мають працювати не на вибори та неформальні політичні медіагрупи, а на системне рішення проблеми в параметрах, які зараз дозволяє чинна ситуація.
Тож я б волів, щоб топмедійні особи закінчили ганяти емоції по суспільству і перейшли до сенсів — артикулювання пропозицій, що мають пройти суспільну оцінку та обговорення,і стати основою ситуативного суспільного договору для виходу з кризи. Оскільки цей скандал надає суттєвої кризи легітимності чинної політичної системи, яка б за звичайних умов (якби не було воєнного стану) мала б вирішуватись достроковими.
Цей перелік пропозицій не є вичерпним чи ідеальним і є лише посилом обговорювати, додавати нові, відкидати поточні, але не займатись емоційним гойданням.
А вирішити через суспільний діалог треба наступне:
📌 1. Чи має весь менеджмент «Енергоатому», включно з регіональним (навіть якщо є непричетні особи), йти у відставку, враховуючи рівень та об’єм корупції. Якщо так, то які методи повного перезавантаження структури.
📌 2. Який рівень відповідальності мають нести профільні міністри та віце, навіть якщо вони не є причетними до події, але «Енергоатом», хоч і є ПАТ, але ж підпорядковується Кабміну.
📌 3. Який рівень політичної відповідальності має нести Наглядова Рада (окрім розпуску), яка не виконала прямі функції.
📌 4. Який рівень політичної відповідальності мають нести екс та чинні прем’єр-міністри, під час менеджменту яких були скоєні топкорупційні злочини.
📌 5. Чи має скандал стати основою для перезавантаження не тільки структури «Енергоатому», але й Кабміну загалом. Чи має бути застосовано в цьому випадку принцип колективної урядової відповідальності.
📌 6. Який склад та формат ТСК у Верховній Раді, як (і ким) тимчасова комісія має бути розширена поза суто членів ВР, щоб відновити довіру до контрольованості процесу, чесності та відкритості результатів
📌 7. Та інше....
Для мене повагу (в медійному середовищі) заслуговуватимуть ті, хто продемонструє зрілість і почне концентруватись на конкретних пропозиціях та сенсах, спрямованих на покарання, виправлення та недопущення, а не перекиданні емоцій з ціллю... Різними цілями.
Тож давайте через емоції чи інші мотиви не витрачати гарний шанс на часткову трансформацію системи, яка зараз вкрай необхідна.