*Продовження (Частина третя 3/3)
📌 Акт 3. План чи пропозиції: один чи два — коли вже немає значення.
💬 Умеров із закордонного турне мав прибути назад до Туреччини у той момент, як там із візитом перебував Зеленський. Ймовірно, у цей момент Умеров мав надати звіт президенту щодо результатів перемовин щодо «нашого плану» у США.
Але на момент прибуття тепер уже зрозуміло, що це не мало значення, оскільки підміна вже відбулася. На цей момент ми ніяк не побудували захист через європейців, ми не відреагували на підміни (не спростовували й не вибудовували межі), ми продовжували сприяти Віткоффу і його легалізації, ми посилювали, що «це план Трампа» і не контр протидіяли, що це план Віткоффа–Дмитрієва, а Трамп і досі ніяк не висловився (але від сьогодні-завтра вже почне робити через старт процесу).
На цьому етапі вже не було різниці — два плани чи один. План це чи пропозиції. На цьому етапі нас переграли через серію помилок і те, що посади були важливішими за державу.
Для розуміння є цікава цитата з фракції СН Потураєва 🗣:
«Президент Зеленський цього не казав, але я так сприйняв, що такої сталої цеглини з 28 пунктів немає. Є певні пропозиції в певному пакеті, який, я так зрозумів, навіть, може, [існує] не один",
— заявив депутат після засідання фракції.
Тобто це підкреслює, що 28 пунктів — «це пропозиції», які неочікувано з’явились (бо відбулася підміна), адже в просторі існував-то інший — наш план.
Тепер урочисто оголошено «тиждень боротьби та єднання», бо треба відігруватись від «гола, який привезли у власні ворота», бо «захист» (Умеров) від моменту вчинення помилки в комунікації з Віткоффом не встиг майже за тиждень повернутись додому (та організувати дипломатичну оборону), а дочимчикував лише із нападниками (Зеленським), коли «м’яч» докочувався у пусті ворота, бо навіть «не поставили» воротаря (активізувати європейців), бо не хотіли чіпати та чекали, поки воротар «заспокоїться» від нещодавніх помилок «нападників».
Ми й будемо пропускати «контратаки» — поки не проведемо внутрішню роботу над помилками та РЕАЛЬНИЙ розбір польотів у внутрішніх справах, а те, що нам «треба урочисто відігруватись», не має бути приводом ставити на паузу масштабний аналіз помилок.
Добре, що наш ворог — «піжон» з дірявим захистом, і в цілому цей «гол» (28 пунктів) можна відіграти, як й інші. Але якщо інші були зазвичай по грі, бо суддя підсуджує (США), то цей ми привезли в моменті, коли суддя змушений уже був грати за правилами.
Тож навіщо його собі було привозити: ми не знали, що в Білому домі в нас є група реальних ворогів (бокових лайнсменів)? Ми не знаємо, що московія буде протидіяти після провалів?
Ворог скористався нашою слабкістю як від корупційного скандалу, так і від того, що ми підставились в моменті, коли треба було вгамувати темп, зайняти дипломатичну оборону і затягнути гру, поки на поле повернеться воротар (європейці), і не відправляти непідготовленого «захисника» (Умерова) в напад, бо так було персонально вигідно.
Ми то відіграймось, але навіщо так було підставлятися в моменті — має дати розбір помилок і головне їх вирішення.