🇺🇸 Дві сутності Білого Дому: як американці ведуть сепаратні домовленості з Кремлем
На мою думку, уваги заслуговують чотири новини останніх днів:
📌1. Стаття Der Spiegel про те, що європейці недовіряють американцям і попереджають Україну. І хоч Макрон спростував статтю, такий фокус на статті якраз і демонструє зворотне, а французький президент виконав публічно те, що мав.
📌2. Повідомлення про конфлікт заступника держсекретаря Ландау з міністрами МЗС країн НАТО, який виник на тлі звинувачень американця в тому, що Європа збільшені оборонні бюджети вкладає у власні компанії, а не американські (а що ви з такою політикою Білого дому хотіли?)
📌3. Стаття Bloomberg про те, що США непублічно відмовляють деяких країн ЄС підтримати репараційний кредит. Хоча, нагадаю, у публічному просторі американці впродовж року то підтримували, то не підтримували ідею.
📌4. Нова безпекова стратегія США, де Кремль фактично визначається партнером Вашингтону як мінімум в економічному просторі, а провину за нестабільність в регіоні покладають виключно на «недемократичну» Європу.
Усі ці повідомлення пов’язані в один процес: Der Spiegel дає нам зрозуміти, що в європейських політиків немає ілюзії щодо чинної адміністрації Білого дому, і всі процеси — це просто стратегія уникнення гострих кутів на тлі неготовності до конфліктів із Трампом.
З конфлікту спровокованого Ландау, розуміємо, що американці бачать відновлення європейської оборонки, що стає і може стати конкурентною для американської. На тлі цього США тиснуть на європейські столиці, аби повернути до принципу, коли 70% оборонних коштів ЄС йшли в США.
Повним лицемірством є дії Ландау на тлі «Нової безпекової стратегії США», де Європу звинувачено в оборонній слабкості.
Ну, і нова стратегія безпеки США побудована на баченні фактичної руйнації Європи. Оскільки традиційним посиленням позицій США у світі була європейська криза, найчастіше спричинена війнами (особливо Першою, Другою світовою) і, як наслідок, міграцією капіталів, замовлень продукції у США, перетіканням високоінтелектуальних кадрів, технологій та іншого.
⏩ Тож США потрібна слабка Європа під перманентною загрозою, на чому простіше буде заробляти, ніж суб’єктна Європа, яка вимагатиме рівного партнерства.
До чого тут репараційний кредит? У разі успіху з цією ідеєю він змінює багато правил, про які ми поговоримо пізніше (завтра). Цей прецедент важливий не тільки для України, але й для Європи — для ідеологічної трансформації, за чим завжди слідує практична площина.
Ціла низка фахових людей в Україні і Європі, з якими мені вдалось поговорити, наголошують, що весь цей мирний процес «мирних перемовин» приховано готувався невипадково під грудень, і корупційний скандал просто став зручною відправною точкою.
Переважно мало хто вірить, окрім Бельгії (в Кремлі теж не вірять), що заморожені активи повернуться до московії, бо, як учора сказав Мерц, — ці кошти має отримати Україна.
➡️ Але Кремль завжди намагається використати те, що вже не може зберегти, хоча б у політичних цілях. Тому поява заморожених активів у 28 пунктах США Кремля, попри взагалі відсутність юридичної логіки, є невипадковою.
Виступ Мерца з чітким натяком «це кошти не для США» чітко підкреслює намагання Кремля купити Білий дім, а поява у процесах важливого «політичного посадовця» — зятя Трампа — це оцінка угоди.
Тож тепер Білий дім вважає заморожені активи «своїми» і відповідно всіляко перешкоджає їх використанню. І тут, ймовірно, насправді криється впевненість Бельгії.