🇺🇸🇧🇾 Ситуація між США та Білоруссю глибша, ніж ми це сприймаємо: з чим треба бути обережним Україні та Європі
➡️ Вчора США зняли санкції з білоруських калійних добрив, ніби в обмін на звільнення 123 політичних в’язнів. Але звільнення може використовуватись лише як прикриття для уникнення медійної критики щодо можливих домовленостей між США-Кремлем-Білоруссю.
Почнемо з простого.
З чого США так сильно почали непокоїтися про політичних в’язнів у Білорусі? Ще можливо аргументувати, коли це громадяни США, але переважна кількість звільнених — це громадяни Білорусі, незаконно утримувані режимом. Миротворча благодійність з боку Вашингтона?
Важко у це повірити, коли сотні афганців, які співпрацювали з США та підтримували Америку, знаходяться тепер у талібанських катівнях, і це ніяк не непокоїть чинну американську адміністрацію. Я думаю, талібан був би радий зняти декілька санкцій в обмін на проамериканських заручників. Чому ж США до цього не мають інтересу?
Бо з Білоруссю інтерес глибший і на це вказує активізація білорусько-венесуельської дипломатії. А зняття санкцій з режиму Лукашенка відбулося не через звільнення заручників, а через надання Вашингтону «послуги», за що американці виплатили «аванс» зняттям санкцій.
⏩ Бажаний сценарій Білого дому у Венесуелі — це втеча Мадуро з країни.
20-21 листопада низка західних видань повідомляли, що Мадуро потенційно готовий покинути Венесуелу у разі повної амністії й надання часу 1,5 роки для покидання країни. Це не влаштувало американців.
25 листопада Лукашенко «раптово» зустрічається з послом Венесуели в РФ Хесусом Рафаелем Саласаром Веласкесом і заявляє, що Мадуро завжди є бажаним гостем у Білорусі, що сприймається як натяк на готовність прийняти втечу диктатора.
26 листопада посол був викликаний до Венесуели для консультацій безпосередньо з Мадуро.
11 грудня Лукашенко знову зустрівся з послом Венесуели в РФ вдруге, трохи більше ніж за два тижні після того, як той отримав «консультації від Мадуро».
А того ж 11 грудня вже ввечері після зустрічі посла з Лукашенком путін зателефонував Мадуро. Офіційно ніби висловити «підтримку». Але якщо аналізувати динаміку, схоже, «підтримка» — це лише формальне прикриття. І розмова узгоджувала те, що наузгодили посол Венесуели та Лукашенко.
А вже 12 грудня спецпредставник США Коул зустрівся з Лукашенком, де офіційно спецпредставник обговорював звільнення заручників, але також обговорили й тему Венесуели. А тепер риторичне питання: який сенс одній з провідних країн світу «обговорювати з країною рівня Білорусі» геополітичні питання про Венесуелу? Тільки якщо Білорусь має залученість до процесів, що підтверджує динаміка вище.
Лукашенко на пресконференції проговорив цікаву фразу:
«У нас багато питань. Світ змінюється дуже швидко, з'являються нові проблеми, які ми з вами повинні обговорити. А можливо, і розв'язати деякі питання»
Остання фраза, схоже, натякає на Мадуро.
13 грудня США знімають санкції на білоруські добрива.
❓ Так чому Європі та Україні варто напружуватись? Якщо це ж добре, якщо через втечу повалиться режим Мадуро.
Три моменти:
🔗1. Чи може режим Лукашенка самостійно гарантувати безпеку Мадуро, якщо самому лукашенківському режиму гарантують функціональність ззовні (з Кремля).
🔗2. Чи режим Лукашенка, бюджет якого на 65% залежить від Кремля і зараз білоруський бюджет перебуває, до речі, у великій кризі, може вести подібну активність контактів з американцями без узгодження з Кремлем?
🔗3. Варто відзначити, що якщо наприкінці жовтня Мадуро офіційно запросив у Кремля військову підтримку і там дійсно розглядали її відправлення, то в листопаді та грудні все, що зробив путін, — це відправив листа підтримки. І саме на цей момент припадає активність Віткоффа/Кушнера та Дмітрієва.
Україні та Європі варто бути обачними, бо цілком схоже, що є «непублічна складова» сепаратних домовленостей США з Кремлем, які включають у себе тиск на Україну в обмін на надання Кремлем послуг через посередництво Лукашенка щодо Мадуро та передачу американцям під контроль закордонних активів «Лукойлу» та «Роснефті».