Не знаю, чи радіти, чи напружуватись
➡️ Спецпредставник США ніби таємно зустрівся з наслідним принцом Ірану Пехлаві. І це наче добре.
Це підкреслює тези попередніх дописів про залученість США у процеси. Ця зустріч сигналізує про елементи активних дій США та їх високу ймовірність. Нагадаю, що ці дії не обов’язково мають включати військові операції, але є широкий спектр гібридного неконвенційного впливу на ситуацію в Ірані.
🔄 Інше питання, що цей представник — це Стів Віткофф, який, ймовірно, за посередництвом Омана вже мав контакти з чинним урядом Ірану.
Тому зустріч Віткоффа з Пехлаві має одразу три сценарії розвитку:
▶️ 1. Оптимістичний. США ставлять на Пехлаві як легальний спосіб замінити режим в Ірані, тим самим уникаючи створення владного вакууму, який могли б заповнити ще більш радикалізовані групи. Це означає, що США за цим сценарієм буде діяти, про що з’являлися сигнали у ЗМІ.
▶️ 2. Песимістичний. Після отриманої інформації від оманської сторони, через яку США підтримує неофіційний контакт з Тегераном, Віткофф «гальмує Пехлаві», тим самим забезпечуючи для американського спецпредставника час на перемовини з чинним режимом Ірану. Фактично, потрапляючи в іранську пастку.
Цей варіант цікавий з урахуванням актуальної новини, що традиційні суперники Ірану — Саудівська Аравія, Оман та Катар — закликали не сприяти поваленню режиму в Ірані, оскільки це сколихне нафтові ринки та завдасть шкоди США (як красиво завуалювали, або обвалить ціну на нафту, якщо Іран не буде під санкціями, і це вдарить по картелю ОПЕК).
Ризику додає комерційна зацікавленість Віткоффа у співпраці з переліченими країнами. Тим паче, що незабаром відкриття Ради миру Трампа щодо Гази, де спецпосланець матиме, ймовірно, посаду і повинен буде узгоджувати та залучати арабські інвестиції в Газу.
▶️ 3. Помірний. На тлі невизначності дій в гру грають декілька груп впливу в Білому домі. Для прикладу, в ЗМІ повідомлялось, що віцепрезидент Венс проти втручання в Іран. Нагадаю, що Венс має тісні контакти з Віткоффом.
Але, відповідно, поки не обрано генеральну лінію дій (зберігається ймовірність будь-яких варіантів), усі подібні зустрічі та акції спрямовані на посилення стратегічної невизначності та тиску на чинний режим Ірану для більшої загадковості намірів США, і відповідно, більшої зговірливості щодо пунктів, які висували американці чинному режиму Ірану.
Але постать спецпредставника Віткоффа як посередника в процесах змушує напружуватись, бо хто знає, якого «чебурека», точніше чело-кебаба (іранська народна страва), йому передали з Оману від Ірану.