Альтерглобалізм: регіоналізм у відповідь на регіоналізм
💬 За останні роки на сайті, каналі та YouTube можна знайти цілий перелік моїх американоскептичних дописів про те, як США історично використовують скрутні положення власних союзників, маніпулюючи правилами й так далі. При цьому може здатись, що «у всьому винен Трамп», але, на жаль, Трамп є відображенням допустимого в американському суспільстві, як свого часу Гітлер був «допустимим» у німецькому. На мою думку, Трамп взагалі — це контрольований хаос, яким грають «інші люди» з тіні та не дуже з тіні.
Американська політика вміє «користуватись моментом» від часів Першої світової до сьогодення: у США немає союзників, є лише інтереси. Чи правильно це в рамках раціоналізму, чи ні — це дискусійне питання, але це означає одне — США не будуть відповідати цінностями на цінності.
➡️ Тож американська політика не повинна мати будь-якого привілейованого положення, бо європейська не має подібного для США, і, знову ж таки, проблема не в Трампі, а в системі. Трамп є відображенням глибоко вкорінених викривлень у самій американській демократії, які відбувались останні десятиліття.
Домінація в медіа, кінематографі нав’язує певний ідеологічний образ США, але реальна політика зовсім інша. Коли треба — Каддафі друг, коли треба, то ворог. Коли треба — Родрігес наркобаронеса, коли треба, то найцінніший друг. Коли треба — ми шантажуємо НАТО, а коли збільшені витрати йдуть у європейські ВПК, то критикуємо, чому не в американські. Коли треба — створюємо СОТ для глобалізації торгівлі та насадження правил, але коли треба, то вже десятиліття є головними порушниками цієї ж СОТ.
Це можна довго продовжувати, але є ще одне — багато соціальних та ідеологічних конфліктів експортуються також із США в інші західні країни. До речі, наше суспільство не виключення. При чому це вкрай токсичні конфлікти, оскільки американська політика переважно токсична, що є наслідком самої мігрантської історії створення США.
Глобалізм, який був насаджений в першу чергу США при руйнації Бреттон-Вудської системи, мав на меті відкрити для США світові ринки для обслуговування власної економіки, оскільки Бреттон-Вудська система виконала свою роль, врятувавши США від дефолтів у 50-ті, що мали наступити через військові облігації. Домінацію долара як валюти обміну треба було забезпечувати, що було зручно через економічний глобалізм. Коли системою скористались китайці, то США захотіли переграти правила, причому принесення в жертву кількох союзників — це допустимо.
➡️ Глобалізм, що не мав сталої політико-ідеологічної основи, окрім економічної, радше є концептом «контрольованого розвитку третіх країн» задля сталого розвитку «обраних». Цей глобалізм помирає, бо став невигідним «батькам».
У 80-ті рухи, які зароджувались, щоб вказати на помилковість основ побудови суто економічного глобалізму (не самої ідеї, а того, як вона реалізується) — називали маргіналами, вішаючи токсичні ярлик, оскільки токсичність є типовою ознакою викривлених демократій.
Але факт у тому, що Європа має прийняти концепт світу без глобалізму і фактично відкотити всі свої функції «глобальної відповідальності» виключно до природних меж власного регіону. Трамп пишається, що між ним та ворогами (в тому числі Європою) — великий океан. Але цей же океан між Європою і США.
Лідерство завжди обслуговується оточенням.
⏩ Європа має перестати давати це оточення США і звузити свої інтереси до «європейського життєвого простору», поставивши в центр регіональні інтереси на етапі світового шторму.
Україна, а точніше час, який надав український опір і всі процеси, які довкола забезпечення цього опору відбуваються в Європі, вже заклали основи трансформації. І, попри обмежений політичний та економічний вплив, Україна, точніше події довкола України, вже є певним центром процесу регіоналізації Європи в межах природних інтересів самої Європи.
Європа має відповісти регіоналізмом на регіоналізм самих США, бо тільки так можна привести «пацієнта» в норму та продовжувати шлях внутрішніх трансформацій, які критично необхідні.