Американські ексбоси Дмітрієва готуються викупити закордонні активи «Лукойла»: який це ризик для України?
💬 Останніми днями стало відомо, що «Лукойл» попередньо погодив продаж власних підсанкційних активів американській компанії Carlyle. І тепер очікується рішення Мінфіну США. Враховуючи невдалий досвід Кремля зберегти вплив на активи через «швейцарську» компанію Gunvor, власник якої після скандалу заявив взагалі про продаж власної частки.
Очікувано, що Кремль шукатиме зручного «покупця», який хоч і не дозволить тепер зберегти прямий вплив на активи, але дозволить використати продаж у ширших політичних інтересах.
Гарві та Джефф — давні боси Дмітрієва.
І є ознаки, що таки «зручного покупця» в Кремлі знайшли в персонах керівників впливового приватного інвестфонду Carlyle. Попередньо угоду з «Лукойлом» з боку Carlyle закриває Джефф Кері, стратегічний директор Carlyle з аналізу сировинних ринків, і, звісно, Гарві М. Шварц – генеральний директор Carlyle.
🔄 Гарві, Джеффа та спецпосланця путіна Дмитрієва об’єднує одна історія. Колишнє спільне місце роботи — це Goldman Sachs. В мене є окрема стаття: «Який американський інвестиційний гігант стоїть за спробою послабити санкції проти Московії».
Goldman Sachs — чи не єдина американська компанія, яка має привілейоване положення серед рішень путіна, а натомість це перша компанія, яка виконувала дії, корисні Кремлю, наприклад, спроба повернення рубля в опціони інвестфонду.
Цілком ймовірно, що лояльність путіна до Goldman Sachs, а фонду до Кремля викликана персоною голови Російського фонду прямих інвестицій — Кирила Дмитрієва.
Як не дивно, сучасні керівники Carlyle, що отримали схвалення від Кремля на викуп закордонних активів «Лукойла» (усіх, окрім казахських), також працювали в Goldman Sachs.
І не просто працювали, а працювали в той самий період, коли працював Дмитрієв в інвестиційному відділі (банку) Goldman Sachs. Дмитрієв працював у Goldman Sachs з 1996 по 1999 рік. В той же час Гарві М. Шварц – генеральний директор Carlyle, пропрацював у Goldman Sachs 20 років з 1997 по 2018, а в період перебування Дмитрієва Шварц обіймав посаду віцепрезидента, а в 1999 — керуючого директора. Джефф Кері приєднався до Goldman Sachs у тому ж році, що й Дмитрієв, і відповідав за аналіз сировинних ринків і був директором напрямку в Goldman Sachs.
➡️ Тож доволі підозрілим виглядає те, що давні колеги людини (Дмитрієва), що відповідає у путіна за перемовини зі США та інвестиції загалом, отримали від Кремля дозвіл на комплексний викуп, випередивши таких гігантів, як ExxonMobil, Chevron та IHC (ОАЕ).
Підозрілі кремлівські натяки
Підозрілими в рамках попередньої домовленості між «Лукойлом» та Carlyle є натяки московської сторони на «ширший контекст» та очікування. Для прикладу ⤵️
Заява «Лукойла»🗣:
«Угода не є ексклюзивною для компанії та залежить від виконання переліку попередніх (відкладних) умов».
На перший погляд, такою умовою є суто технічна, як отримання дозвіл від Мінфіну США, але, враховуючи традиційний характер дій Кремля і описаний бекграунд учасників процесу, є ризик, що ці «попередні умови» ширші, ніж суто технічна складова.
Опосередковано це підтверджують і безпосередні заяви з Кремля в особі Пєскова щодо угоди:
«Ви знаєте, що санкції ми вважаємо незаконними та неприйнятними. Друге — це корпоративні домовленості (які представник Кремля відмовився коментувати). Для нас важливо, щоб інтереси московської компанії були виконані та забезпечувались».
Закордонні активи «Лукойла» є цікавим активом, за який змагаються компанії, що могли б без проблем отримати дозвіл Мінфіну США, якщо мова за технічний продаж, але Кремль навряд випустить можливість на даний момент просунути власні політичні інтереси під комерційну угоду і тому шукає відповідних покупців.
Тож залишається ризик, що угода між «Лукойлом» та Carlyle може містити ширші неформальні корпоративні домовленості, ніж суто комерційна угода, як лобіювання ряду інтересів Кремля зараз і в майбутньому в обмін на дозвіл купівлі закордонних активів «Лукойла». Особливо враховуючи зв'язки компанії з Трампом.