Трохи прихворів, тож з Вашого дозволу дозволю собі сьогодні перепочити, але натомість поділюсь приємною новиною (як мінімум для мене)
Напередодні Мюнхенської конференції на шанованому німецькому виданні Frankfurter Allgemeine Zeitung (F.A.Z.) вийшла стаття під назвою «Wie die Ukraine Russland zermürbt» («Як Україна виснажує Росію) у якій також є мої коментарі від Resurgam. Сподіваюсь вдалось прояснити німецьким друзям деякі моменти
Оскільки статті за політикою видання під пейволом, тож фрагменти, які стосуються мене залишу так.
[…]
Дмитро Корнієнко, засновник української цивільної інформаційно-аналітичної платформи Resurgam, заявив газеті F.A.Z., що Росія такими «повідомленнями про успіхи» [прим. мова в статті йде про Куп’янськ] намагається маніпулювати не тільки власним народом, а й американським президентом Дональдом Трампом щодо стану фронту в Україні.
[…]
Інша ситуація у місті Покровськ Донецької області, за яке тривалий час точилися бої і яке, за різними повідомленнями, сьогодні здебільшого перебуває під контролем Росії. Україна, найімовірніше, буде змушена повністю відступити звідси, щоб мінімізувати власні втрати, вважає Дмитро Корнієнко. Однак він зауважує, що півтора року тому Росія [прим. і закордонна преса] вже практично оголосила про падіння міста. «Натомість місто утримувалося понад 16 місяців, і це виснажувало супротивника».
[…]
За словами Корнієнка, захоплення міст Сіверськ і Лиман [прим. потенційне] у Донецькій області є успіхом Росії на шляху до великих міст Краматорськ і Слов'янськ. Аналогічна ситуація склалася на півдні фронту з окупацією містечка Гуляйполе, розташованого приблизно за сто кілометрів на південь від Запоріжжя. «Однак жоден з цих пунктів поки що не є критичним для загальної стабільності української оборони, а є лише елементом/результатом війни на виснаження», – пояснює Корнієнко.
Він вказує на вкрай повільний темп наступу, а також на значне збільшення російських втрат останнім часом. Технічні резерви [мова про механізацію] Москви вичерпані, натомість армійське керівництво кидає вперед невеликі групи піхоти, які здебільшого знищуються українськими дронами. Таким чином, співвідношення між загиблими та пораненими солдатами на російській стороні зараз становить 1:1, тоді як раніше воно було 1:3.
[…]
Дмитро Корнієнко говорить про «патову ситуацію», оскільки Кремль не в змозі завдати Україні стратегічної поразки, а Україна не в змозі відвоювати [прим. деокупувати] власні території. Реальність нагадує виснажливу війну, яка розпочалася вже наприкінці 2023 року. Для обох сторін головне — протриматися довше за супротивника. Для України вирішальним є те, чи зможе вона мобілізувати достатню кількість людей [прим. та бути ефективною в управлінні наявними ресурсами в широкому розумінні], а для Росії — те, на скільки вистачить економічного потенціалу
[і далі була розмова про те, що щоб час був на боці України Європа має прискорювати введення санкцій, бо це теж надважлива «зброя» і сприятиме виходу із «патовості», бо даний стан не є абсолютним, тобто таким, що не змінюється, а є лише етапом на швидкість якого у різний бік (погіршення/покращення) можна впливати]