🇨🇳 Які мотиви Пекіна у «поліпшенні» відносин з Україною?
Почнемо з короткого висновку, після якого можна далі не читати. Немає ніякого поліпшення, а є маніпуляція в цілком прагматичних цілях Пекіна.
Але кому цікаво глибше, то поясню⤵️
На відміну від США, Пекін дійсно має важелі завершити війну за 24 години. Вистачить навіть не впровадити ці рішення, а лише окреслити потенційність рішення про блокування доступу московської економіки до юаня та обмеження купівлі енергоресурсів, як Кремль одразу перегляне тезу Мединського «готові їсти хліб і воду, але воювати».
Ці рішення, навіть у разі впровадження, завдадуть Китаю ситуативних збитків (які б у разі укладення угоди могли б компенсувати європейці через торгівлю: гроші в обмін на мир), але зміст у тому, що Пекіна все влаштовує, як зараз відбувається. І тому Пекін лише управляє ризиками.
🔗 1. Пекіна влаштовує ситуація, де Кремль фактично на колінах приходить з проханням викупу ресурсів, пропонуючи суттєві знижки.
🔗 2. Пекіна влаштовує трек перемовин США та Кремля, що віддаляє Європу від США, що є стратегічною ціллю Пекіна. Єдина примітка: Китай має бути впевнений, що «пакет Дмітрієва» — це морквина для Трампа для можливості процесу, не більше. Тобто реального там немає нічого.
🔗 3. Пекіну вигідне розпорошення західної уваги, де сам Китай може повільно й у власному темпі проводити те, що планує.
Пекіну це все вигідно, і саме тому він не застосує жодного реального інструменту припинення. Бо не треба буде давати «енергетичну допомогу» розміром меншим за денний заробіток на московських енергоресурсах, якщо зупинити війну.
❓ Так чому Пекін робить показові кроки ?
Перше — уникнути санкцій, друге — перестрахуватися з Кремлем.
Пекін системно ігнорує українську дипломатію та поглиблено працює з московською. Виключення у липні 2024 року, коли на той момент міністра МЗС України Кулебу «прийняли» в Китаї. Як не дивно, сталось це тоді, коли європейська дипломатія у стратегії визначила Китай загрозою, визнала роль Пекіна у підтримці Кремля та під час візиту Лі Хуея китайці отримали європейську відповідь:
«Війна Росії є екзистенційною загрозою для європейської безпеки, і тому позиція Китаю щодо війни неминуче впливає на двосторонні відносини»,
Тоді Пекін згадав про Україну і показово ніби «налагодив діалог», перечекавши «антикитайський пік в Європі» і продовжуючи далі підтримувати Кремль. Звісно, потім знову, забувши про існування української дипломатії
Ситуація змінилась у другій половині 2025 року, коли риторика України загострилась до Китаю, чітко окресливши роль Пекіна.
➡️ Як наслідок, у жовтні 2025 Велика Британія першою ввела санкції на великі (а не дочірні) енергетичні об’єкти Китаю: Шандунський порт Цзінган, Шандунський порт Хайсін, Шандонська компанія міжнародного порту Баоган, Національна трубопровідна група Бейхайська компанія природного газу та інші.
На тлі все більшої ролі Китаю у підтримці здатностей Кремля вести війну в Європі сьогодні знову актуалізувалась ідея підтримати «британську дію» та ввести санкції на ключові китайські об’єкти. Де 31 компанія — це з московії. а 21— Китаю.
Зустрічі Стармера, Макрона, та наприкінці лютого Мерц має відвідати Пекін. Ці візити й про диверсифікацію відносин на тлі дій США, але й очевидно про те, що ця диверсифікація може відбутись після вирішення «кремлівського питання».
Тому не дивним є виступ міністра закордонних справ Ван Ї на полях Мюнхенської конференції, що Пекін готовий до «нового рівня партнерства з Берліном».
⏩ Тож метод «налагоджування відносин з Україною» —спроба відтермінувати санкції проти себе, пустивши дипломатичний пил європейцям. Простіше діяти, коли чітко детермінований злочинець, а не «не все так однозначно».
Друге — це про всяк випадок окреслити символічно межі Кремлю «грайтесь із США (Пекіну це вигідно), але не загравайтесь».
Дії Пекіна — це класичне зміщення акцентів та управління ризиками. Тут і йоти немає нормалізації чи наміру сприяти завершенню війни. Навпаки, такі дії відтерміновують необхідний тиск на Китай щодо завершення війни.