🇺🇸 Трамп — «помріть за мою нафту»
У перший день військової операції в Ірані Трамп закликав іранців:
«Захопіть владу у вашій країні. Вона буде вашою. Це, ймовірно, буде ваша єдина можливість за багато поколінь».
Цей заклик був до проактивної частини іранського суспільства, яке і так зазнало великих втрат, «очікуючи допомогу Трампа» (насправді ж проданих в рамках безперспективної спроби домовитись з Тегераном).
Якщо в перший день операції дехто міг апелювати до «так ось допомога США надійшла», то на другий спекулювати не доведеться. Американський президент в інтерв’ю The New York Times заявив, що хоче домовитись з чинним іранським режимом подібно до Венесуели та отримати доступ до нафти:
«Те, що ми зробили у Венесуелі, я думаю, це ідеальний, ідеальний сценарій. Усі зберегли б (чинний режим) свої посади, крім двох осіб».
Додавши, що у США є три варіанти, хто б міг очолити Іран.
➡️ Фактично Трамп закликав іранців вийти проти озброєної армії, щоб спростити самому Трампу отримати доступ до нафти, а не повалити режим. Тобто Трамп для доступу до нафти готовий зманіпулювати ще тисячами життів іранців, які прагнули б заміни режиму в надії на підтримку США. Але Білим домом керують дві речі: «персональна образа за спробу вбивства Трампа» та «нафта».
Риторика про цінності, про кровожерливий режим є абсолютно цинічним прикриттям.
Що тут важливо засвоїти та уточнити:
▶️ 1. Українська позиція має будуватись на підтримці народу Ірану до повалення режиму, але точно не на підтримці дій США, бо їхні дії спрямовані не на повалення (якщо таки завалиться — це буде побічним ефектом). Дії США спрямовані в першу чергу на отримання доступу до ресурсів. А коли це так, то це імперіалізм, прикритий гаслами про повалення «кривавого режиму». Якщо режим кривавий та антилюдяний, то якого біса ти з ним збираєшся домовлятися паралельно, підбурюючи людей ризикувати під кулі?
▶️ 2. Трамп не є випадком в американській політиці. Це закономірність, спричинена силами та поглядами, що вкорінені в політикумі. Відповідно, будь-які гарантії США мають ризик бути не виконаними або «по парних» днях виконуватись, а «по непарних» — ні. Це не означає, що ці гарантії не треба, але це означає, що це точно не основний актор, який має бути оборонним союзником для України. У доповнення до чогось — так. Для мотивації європейських країн — так. Для підвищення стратегічної невизначеності для Кремля, щоб ті гадали сьогодні «парне чи непарне» — так. Але без ілюзій та без віри в надійність такого договору.
▶️ 3. Бомбардування Ірану без наземної операції не призведе до повалення режиму, але й у справжніх цілях Трампа «під поваленням» шифрується намір дотягнутись лише до нафти, навіть через збереження поточного, за словами самого ж американського президента, «кривавого» режиму. Плюс є недооцінка релігійної складової Ірану (на відміну від Венесуели). Хоч частина переважно міського населення Тегерану святкує ліквідацію Хаменеї, для іншої частини він стане «мучеником», плюс подібні заяви Трампа на The New York Times явно не мотивуватимуть іранців виходити проти озброєних та фанатичних Вартових ісламської республіки, які фактично є армією в армії.
Найбільш розсмішили розрахунки Трампа, як мав би бути повалений режим, якби це сталось:
«Коли пан Трамп наполягав на своїх планах щодо переходу влади, він висловив надію, що елітні військові сили Ірану — включаючи загартованих офіцерів Корпусу вартових ісламської революції, які мали значний вплив і отримували прибуток від чинного режиму — просто передадуть свою зброю іранському населенню».
Ще цікавий фрагмент, як Рубіо, схоже, читає Трампу лікбез з історії та політології.
Але його радники повідомили йому, що через величезні відмінності в культурі та історії практично неможливо застосувати стратегію, використану у Венесуелі, де чинний уряд залишився при владі після того, як погодився виконувати вказівки Вашингтона, і спробувати повторити її в Тегерані.
Тим не менш, пан Трамп, здається, захоплений ідеєю використання моделі, подібної до венесуельської, в Ірані.
Невиліковний.