Що може бути небезпечнішим за вибори в Угорщині?
Вибори в Болгарії. З 2023 року активно зазначав роль промосковського президента Болгарії Радева у підігруванні політичній дестабілізації ситуації (за 5 років — 7 дострокових виборів в парламент) з метою досягти достатнього політичного впливу для прем’єрства. Щоб як «єдина людина-інституція» прийти на порятунок країни, коли це дозволить соціологія, а вона дозволяє.
Болгарські агенції Market Links та "Мяра" давали партії Радева переможну сходинку з 25-33%. Звісно, основна причина росту популярності Радева через втому в поточній ситуації та конфліктах між проєвропейськими партіями. Але цю втому і ці конфлікти президент систематично підживлював.
Тож ситуація настільки сприятлива, що навіть можна принести в жертву останній рік президентства заради спроби отримати більш впливове прем’єрське крісло.
Нагадаю, що Радев — це політик, який не визнає територіальну цілісність України (не знає, чий Крим). Політик, який принципово блокував передачу 100 списаних болгарських БТР. Політик, який підтримує прямий контакт з путіним.
➡️ Минулого тижня Радев оголосив про створення коаліції «Прогресивна Болгарія», з якою піде на вибори 19 квітня.
Потенційні сценарії
🛑Жахливий. Це перемога партії Радева на виборах та достатній результат болгарського союзника «Єдиной россии», партії «Відродження», для формування коаліції на двох.
🛑Поганий. Це перемога блоку Радева, але кількість депутатів «Відродження» не дозволяє Радеву сформувати суто промосковську більшість.
🟡Помірний. Це перемога когось з проєвропейських партій — GERB або PP+DB, але з недостатнім результатом. Будуть вимушені обирати (намагатись) та домовлятися з кимось з орбіти промосковських партій.
🛑Бажаний. Це перемога проєвропейських партій з достатньою кількістю депутатів для створення самостійної більшості та непотрапляння «Відродження» в парламент через перетікання голосів до блоку Радева.
Наразі тренд йде за «поганим» сценарієм з цілком реальною можливістю дійти до «жахливого».
Болгарські вибори ризикованіші за угорські.
І ті, і ті вибори надважливі. Але проблема в тому, що якщо Орбан хоч і залишає середню можливість збереження влади, але загальний тренд низхідний і це формує очікування щодо позитивного результату для єдності Європи, то в Болгарії ситуація інша. Ймовірність утворення промосковської коаліції, яка потенційно може «замінити Орбана», особливо якщо до уряду увійде «Відродження», — висхідна.
І тут ситуація нетотожна до Чехії та Бабіша, де хиткий баланс та персона президента Петра Павла, плюс прагматизм Бабіша створюють певний, хоч і неприємний в плані медійних проявів (заяв), але допустимий баланс у практичній площині (для прикладу, продовження «чеської ініціативи»). У Болгарії комбінація може бути значно гіршою, що відобразиться на політичних проявах прийняття рішеннь на загальноєвропейському рівні.
Тому останнім часом мене більше непокоять не угорські вибори (це теж важливо), а болгарські, які ще й випадають з інформаційного фокусу, що ускладнює захист цих виборів від маніпуляцій з боку Кремля, бо більш «медійний Орбан» забирає ефірний час в ЄС та Україні.
Тому що за 12 квітня варто турбуватися, що за 19 квітня — не забувати.