➡️ Міністр фінансів США Бессент повідомив, що США надають Індії 30-денний дозвіл на купівлю московської нафти, що накопичена на морі з метою зниження тиску на нафту. Таким рішенням США не тільки дозволяють Кремлю заробити, але й фактично руйнують страх третіх країн і, що головне, приватних компаній третіх країн перед ризиком вторинних санкцій. Тобто попри закупівлі і так московської нафти, деякі актори все одно зважували ризики, що обмежувало можливість Кремля грати на кризі на повну.
Дія США просто частково руйнує важко вибудований конструкт ризиків, який обмежував купівлю московської нафти.
⏩ Єдиний вихід із цієї ситуації — це на тлі вже повного хаосу не зважати на будь-які застереження (щодо самого факту дії "ударів", мова НЕ про взагалі відсутність контролю ризиками) і масово топити танкери, які обслуговують рф, і тим самим самостійно створювати штучний ризик як для покупця, так і для логіста.
Це єдиний доступний вихід із ситуації з поміркованими ризиками у вигляді реакцій, оскільки торпедна війна в Індійському океані США з Іраном це все медійно перекриють. Додамо інші події у світі. Тож фокус від палаючих танкерів буде розчинятись в інформаційному полі і тим самим зменшувати ризики.
А ще загалом ця новина є відображенням процесів і в інших площинах:
▶️ По-перше, це відповідь на минулий пост про рішення Індії щодо страхових московських компаній і, для чого Нью-Делі брав паузу з цим рішенням. Теза того допису підтверджена. Фактично Індія очікувала, чи буде ситуація в Ірані довготривалою (перебої з нафтою). Коли стало зрозуміло, що горизонт буде далі за тиждень-два, то пішла шляхом «легалізації московської нафти», з чим допомагає Вашингтон.
▶️ По-друге, те, що Вашингтон допомагає Індії з легалізацією нафти, є більше не наслідком прагнення «знизити світові ціни на нафту» — тут нафтові компанії США теж заробляють, а прагненням не допустити зірвання угоди між США та Індією. Оскільки після рішення Верховного суду фіналізація угоди зависла і, відповідно, всі надбудови на ній під питанням. Білий дім такою допомогою Індії хоче їх втримати в цій угоді, і якщо раніше Нью-Делі був економічним заручником тиску Трампа, то тепер сам Трамп (його імідж) є заручники позицій Індії щодо угоди.
▶️ По-третє, термін послаблення на 1 місяць, ймовірно, і є горизонтом планування США щодо дій в Ірані. Не популізм, який повідомлявся у медіа що «до вересня». Такі заяви є елементом медійного тиску, як і оголошення вступу курдів у війну, де є спроби США це забезпечити, але де є позиція курдів. Поки представники іракських курдів спростували повідомлення FOX (проурядового каналу) про те, що вони вступили у війну.
Реальним горизонтом планування США, ймовірно, є 1 місяць, де за цей час американці мають:
📌 Або деградувати іранське управління до втрати контролю над країною. Це поки малоймовірно, бо, для прикладу, меншої та структурно слабшої Хезболли, що була фактично державою в державі Лівану, Ізраїлю знадобилось приблизно тричі знищити керівництво, і то це значно послабило терористичну організацію, але не призвело до повного руйнування управління.
📌 Або примусити чинні треті сили (курдів, чи арабів, чи союзників по НАТО) вступити у наземну війну, щоб розділити ризики із США, що теж малоймовірно. Особливо, коли США зрадили курдів. А Трамп місяцями знецінював вклад союзників в Афганістані.
📌 Або примусити поточний режим піти на якусь угоду щодо ЯЗ чи нафти, що дозволило б Трампу оголосити перемогу, виконану ціль та завершити.
➡️ Якщо впродовж місяця цілі хоча б одного з «або» не буде досягнуто, то, ймовірно, Трамп все одно оголосить «формальну перемогу», оголосивши про знищені військові та фінансові спроможності Ірану
А загалом якраз рішення по нафті підкреслює, що процеси йдуть не за тим сценарієм, який очікували США, а акцент на кількості потоплених кораблів/підрахунку іранських ударів — це зміщення акцентів, бо немає відповіді/кінцевого бачення щодо раніше оголошених саме ключових цілей операції США: повного унеможливлення ядерної програми, або/та/чи повалення чинного режиму, або/та/чи угоди з ним.