Як Франція вирішує питання протоки без американців
🇺🇸 Трамп після того, як переміг, вже разів 10 закликав союзників розблокувати Ормузьку протоку.
➡️ Заклик, адресований країнами Європи, Австралії, Японії та Південної Кореї, залишився без відклику. Точніше, всі країни відповіли майже однотипно: або про розгляд питання, або відмовою (як Франція). Це є апогеєм наслідків для американської політики після року зневаги до союзників.
Пікантності ситуації додає той факт, що тиждень тому Трамп заявив, що США самостійно будуть супроводжувати кожне судно в протоці. Міністр енергетики Райт навіть пафосно відзвітувався про перше таке судно, але вже через три дні в інтерв’ю Райт оголосив, що супроводити – неможливо, але висловив сподівання, що наприкінці місяця це стане можливим.
❓ На що очікував Райт і Трамп наприкінці місяця?
Тиждень тому Франція оголосила, що направить авіаносець «Шарль де Голль» та групу з 12 кораблів у Середземне море та Індійський океан для, можливого, розблокування протоки. Паралельно Франція веде перемовини з європейськими союзниками про багатонаціональну місію.
Французька група повністю розгорнеться саме наприкінці березня, і, схоже, чужі кораблі Трамп і Райт вже зарахували як ті, що будуть виправляти проблеми, які нашарувались через відсутність реалістичного плану у США в іранській авантюрі.
Але менше Трампу потрібно було насміхатись над Макроном, його дружиною та окулярами.
Паралельно: розумні дії Тегерана
Тегеран зі свого положення на даний момент витиснув максимально. Під корінь програвши повітряну та морську складову війни, Іран, на відміну від США, мав стратегію. Ця стратегія витягає Тегеран. Стратегія «скунса» в регіоні реалізована ефективно. Усвідомлюючи, що плани США та Ізраїлю щодо внутрішньої дестабілізації Ірану на даному етапі не спрацювали, як і не спрацювали спроби втягнути в наземну операцію курдів чи арабські країни, Тегеран зберіг можливість перемогти «формально» в рамках внутрішнього життя режиму.
Якщо «сила» США та Ізраїлю — це військова проєкція, то «сила» в значенні Ірану — це «сталість режиму та здатність до шантажу». Причому здатність до шантажу на поточному рівні (що достатньо) навряд чи буде підірвана, навіть через знищений ВПК. Ризик постачання «гуманітарних шахедів» Кремля в регіон для підтримки дестабілізації цілком реальний, бо це тепер стратегічний інтерес Кремля, що ігнорує Трамп.
Відчуваючи пік сили, Іран висунув вимоги. На відміну від Трампа, зацикленого на максимальних вимогах без можливості їх реалізації, Іран робить розумніше. Через власне МЗС дає зрозуміти, що готові потенційно розблокувати протоку для тих, хто не буде брати участь в атаках чи сприяти атакам на Іран. Зараз якраз Франція та Італія і ще ряд країн ведуть перемовини щодо розблокування протоки.
❓ Чому союзникам невигідно «рятувати Трампа»?
Тому створюється цікава ситуація: Франція вже тиждень як відправила чергувати військову групу з можливістю силового розблокування протоки, але офіційно відмовила Трампу в подібній допомозі.
Позиція Франції, очевидно, відображає процес перемовин з міністром МЗС Ірану Аракчі, який, у порівняні з іншими членами уряду, вважається поміркованим до Європи. Більш того, Франція має традиційні контакти з Іраном.
➡️ Тож ситуація така: відмовою Трампу Франція зберегла варіативність невизначеності в перемовинах з Іраном, де Тегеран або розблоковує протоку для Європи — натяки на що давав наприкінці минулого тижня, або Франція реалізовує власну «місію супроводження» (ймовірно, багатонаціональну) поза США, як відповідь на затягування Іраном і показову демонстрацію США.
Для Ірану вигідно розблокувати протоку для Європи, бо це мінімізує ймовірність втручання інших країн у підтримку США. А Трамп і Нетаньягу постануть перед викликом: або «виходити», або накопичувати «ефект втоми».
Тож жарти та зневага Трампа можуть коштувати американцям мільярди, а республіканцям — програш не тільки в Палаті, але й у Сенаті. Трамп поводився рік за принципом «справи індіанців шерифа не турбують», але не думав, що палка має два кінці.