Йо-хо-хо і 200 мільярдів: чи треба насправді Трампу ці кошти?
Вже тривалий час ізраїльсько-американська операція стагнує через розрив між попередньо оголошеними цілями, такими як: примушення до ядерної угоди / енергетичною / зміна режиму, і порогом ризику, який виявився необхідним для досягнення цих цілей (необхідність наземної операції).
Через це, попри досягнуту військову перевагу над Іраном та знищені важливі елементи режиму, такі як вище керівництво, адміністративні установи, елементи ВПК, в інформаційному полі є відчуття незавершеності, особливо через рівень наслідків на енергетичному ринку, який тісно пов’язаний з безпекою регіону.
🔗 Для прикладу, іранська атака на найбільший термінал СПГ Катару, за повідомленням катарців, зупинила 17% потужностей з експорту на термін від 3 до 5 років. Нагадаю, що Катар є одним з головних постачальників газу в Європу, який замінював московський. Це призвело до одномоментного стрибка цін на газ в Європі на 35% після атаки.
За словами іранських чиновників, це було відповіддю на ізраїльську атаку на енергетичні об’єкти Ірану, які в Білому домі назвали «гарячкуватістю Ізраїлю, і що більше це не повториться (поки)».
Ймовірно, Катар гіперболізує, що для відновлення необхідно від 3 до 5 років, щоб створити необхідний тиск на США.
Останні тижні адміністрація Білого дому працює над зміщенням фокусу щодо війни:
▶️ 1. Першочергові цілі зміщуються на рівень фактично досягнутих результатів — знищення керівництва та військової промисловості. Зміщення відбулось і в останніх заявах прем’єра Ізраїлю, де чітко оголошена до цього ціль — зміна режиму й акцент на цьому, замінюється на більш «візуально підтверджене»: як Іран не здатен збагачувати уран, знищений флот, ВПК. Риторика Нетаньягу почала синхронізуватись з риторикою Трампа, який ще раніше почав зміщувати інформаційний фокус.
▶️ 2. Зміщення на Кубу. Острівна країна є зручним способом перемкнути увагу і простішим у плані отримання «абсолютної перемоги».
▶️ 3. Держдеп Рубіо дистанціюється від Ірану. Це одна з ключових інституцій, яка мала б «не підіймати голови» від Ірану, але все більше Держдеп фокусується на коментуванні Куби, залишивши Іран на Гегсета та Венса.
І тут виникає цікава ситуація із запитом на «200 млрд». Який не клеїться в рамках логіки швидкого завершення, наче ж?
Дивним був виступ Гегсета з погрозами і тиском на Конгрес, що, якщо треба, то законодавчий орган має погодити і більший бюджет йому (та Трампу) на війну з Іраном. Критика і погрози Конгресу, де міністр війни й так непопулярний, оскільки (при 50 на 50), тільки завдяки вирішальному голосу віцепрезидента Венса в Сенаті було затверджено міністра.
Офіційно Пентагон заявив законодавцям, що тільки за перший тиждень війна коштувала США 11,3 мільярда $. А з суботи розпочнеться 4-й тиждень.
Зараз фінансування війни відбувається через переведення коштів з інших статей Пентагону в рамках 838,7 мільярда $, але більшість статей «захищені» (наприклад, зарплати). Тобто Пентагон не може перекинути за цими статтями кошти й тому зіштовхується з проблемою фінансування.
Ще цікавий момент: представники Пентагону в Конгресі заявили, що війна розрахована на термін від 4 до 6 тижнів, і що залишилось від 1 до 3 тижнів до її завершення.
❓ Тоді навіщо 200 млрд і така різка риторика щодо них?
Конгрес працює до 27 березня, після чого йде на 3 тижні канікул. Засідання щодо розгляду додаткових 200 млрд для Пентагона не призначене досі. Хоча, нагадаю, республіканці мають контроль над двома палатами Конгресу. Понаднормове подовження роботи одночасно обох палат Конгресу малоймовірне і навряд чи в такому спірному (навіть для республіканців) питанні буде сприяти його затвердженню.
І все це дуже схоже на те, що відповідальність за «завершення війни в Ірані» Білий дім планує перекласти на Конгрес «який не дав грошей», оголосивши при цьому, що все одно, попри саботаж законодавцями, — Трамп знищив військовий потенціал Ірану.
Ситуація з виділенням 200 млрд є ключовим маркером сценаріїв щодо тривалості подій на Близькому сході.