🇺🇦🇹🇷 Україно-турецький союз в ім’я деколонізації московії: відкриття воріт Дамаска
Візит топ-української делегації до Сирії цікавий не стільки, що це перший візит від кучмівських часів, скільки контекстом — як це відбувалось.
Контекст, який нам буде необхідний в рамках даного допису:
🔗 1. Візит у Сирію відбувається після перебування української делегації в Стамбулі.
🔗 2. Туреччина та Сирія не є «країнами-жертвами» іранського шахедного шантажу.
🔗 3. Під час візиту у Сирію Україну супроводжувала турецька делегація МЗС на чолі з міністром Туреччини Фіданом.
Сирійське проурядове медіа повідомило, що у Дамаску відбулась тристороння зустріч міністрів МЗС України, Сирії та Туреччини як елемент поглиблення відносин на тлі паралельної зустрічі між президентами країн за участю також міністра МЗС Туреччини.
🔗 4. Візит у Сирію є тригерним для Ізраїлю, оскільки Ізраїль зацікавлений в слабкій Сирії, зменшенні представленості Туреччини в регіоні й так далі. Reuters у 2025 році повідомляло, що Ізраїль лобіював збереження московських баз та звертався з цим проханням до США, у тому числі зі збереженням московських «миротворців» на кордоні з Ізраїлем в районі Кунейтра — буферній зоні. Влада ж Сирії заявляла про бажання вздовж кордону з Ізраїлем розмістити сили ООН для стабільності як процес деокупації території, яку контролює Ізраїль.
Відкриття воріт Дамаска турецькими емісарами
Український візит у Сирію, що відбувався після зустрічі в Анкарі і за посередництва міністра МЗС Туреччини на всіх етапах, є цікавим маркером. Візит у Сирію за посередництвом Туреччини є фактично певним вибором до так і нездійсненої за ці роки повноцінної співпраці з Ізраїлем.
Загадкою лише залишається, чи Україна сама наполягала на візиті до Сирії, наміри про що вже раніше лунали з України, чи візит у Сирію є певною мірою неписаним затвердженням договору про співпрацю з Туреччиною як вимога з боку Туреччини, демонструючи певний сигнал Ізраїлю.
Сирійські медіа акцентують на заявах Сибіги про велике значення координації з Сирією і Туреччиною у сферах безпеки та логістики.
Не зачаровуватись, але розуміти
Сирія не розриває остаточно контакти з Кремлем, дипломатично балансуючи. Це створює спотворене уявлення, ніби «сирійці забули Алеппо», але таке сприйняття будується на гіперболізованих очікуваннях. Прагматика сирійського уряду зараз — склеїти країну із клаптиків, де такі потужні актори як Ізраїль чи залишки московського впливу в регіоні, не зацікавлені в цьому. Відповідно зараз маємо балансування.
Можна сперечатись, забули/не забули, але є один факт — турецькому впливу нецікава присутність третіх гравців в Сирії, таких як московія.
Але допустимою для Туреччини є присутність таких гравців в Сирії, як Україна, яка не претендує (і немає поки ресурсу) на геополітичну домінацію над країнами чи регіонами, не є експортером нестабільності, має військовий досвід та засоби асиметричної війни, щоб потенційно посилити суб’єктність Сирії в регіоні (зацікавленість Анкари) як щодо Ізраїлю, так і до московії.
І, зрештою, як писав раніше, Україна через низку причин є природним союзником Туреччини як чорноморської країни, що проявляється в наступному:
🛑1. Історично сильна Туреччина — конкурент московії в регіонах Кавказу, Близького Сходу та Центральної Азії.
🛑2. Концепт «Великого Турану» потребує деколонізації московії, витіснення Кремля з низки регіонів
🛑3. Заморожений, але наявний конфлікт між Азербайджаном та Кремлем.
🛑4. Туреччина відмовила подовжити договір на транспортування газу на 10 років, дотиснувши варіант з 1 роком.
🛑5. Туреччино буде відповідати за морську компоненту для України в рамках "коаліції охочих". В рамках чого Туреччина будує штаб багатонаціонального корпусу в м. Адані. Зараз завершуються монтажні роботи.
🛑6. Неагресивна Україна доречніша в Чорноморському регіоні, ніж агресивна домінація московії.
Тож хто знає, можливо, в майбутньому українські навчальні місії та відповідні бази у Лівії будуть непоодинокі у Середземному регіоні, і ми створимо власне "кільце безпеки", витісняючи Кремль з регіонів самі чи із союзникам