💬 Вчора український інтернет зірвали вкиди про те, що «Франція та Німеччина запропонували часткове членство». (Частина 1/2)
Чому я це називаю «вкидом»? Бо ненадання контексту та інформації спотворює зміст новини й тим самим вводить в оману. Тому це вкид.
➡️ Франція та Німеччина зробили абсолютно правильний хід у межах того, щоб «ПРАВИЛЬНО довести Україну до ЄС», та нівелювати деструктивні амбіції української влади.
Почнемо з простого
У тексті FT «часткове членство» не замість вступу в ЄС, як дехто подає, а на період між інтеграцією та вступом.
Але така винагорода Україні НЕ потрібна з декількох причин:
🔗 1. Немає юридичної основи для такого тіньового членства.
🔗 2. Подібні виключення можуть призвести до того, що в політикумі окремих країн почнуть ставити під сумнів легальність вступу України, бо є чітка процедура, за якою йдуть і мають йти всі.
🔗 3. Тимчасове може стати постійним і перетворитись на «милицю членства». Тим паче така "тимчасовість" зменшить тиск на українські політичні кола щодо реформування країни.
🔗 4. Розширення ЄС планується під конкретні часові рамки та семирічні бюджети в ЄС відповідно, а не з бухти-барахти. Будь-яка інтеграція когось в ЄС — це гроші і під це закладають відповідні рішення.
Але ключове — з чого ця ідея "милиці" взялась?
А взялась вона через цілковите нерозуміння українськими політичними елітами, що процес вступу в ЄС — це не тільки легальність (підписання договорів), де українська дипломатія активно апелює «давайте зараз до 2027», а це ще і легітимність визнання твого вступу, реформування, що, власне, і є інтеграцією.
Інтеграція України в ЄС йде і так прискорено, де Брюссель часто закриває очі на цілі саботажі реформ українським урядом та парламентом. Для прикладу, уряд та парламент не раз вистрілювали собі ж в ногу, не виконуючи маяки за Ukraine Facility.
Але при цьому всьому Європейська Комісія (в першу чергу) проводить Україну все далі і далі з темпом, вищим за інтеграцію багатьох країн до цього.
З 2023 року орієнтир вступу України (за прискореними темпами) завжди був 2030-ті роки, бо саме до цього періоду реально відкрити та закрити кластери, для ЄС реалізувати бюджетне планування і потрапити Україні у вікно розширення ЄС. Вікно розширення — це так звані «хвилі розширення», коли приймають декілька країн за короткий період. І ЄС планував і планує це розширення на 2030-ті роки.
Про 2030-ті роки як ключовий орієнтир казали відкрито як в ЄС⤵️
📌2023 рік, голова Європейської Ради Шарль Мішель:
«Україна може стати частиною ЄС у 2030 році, якщо обидві сторони виконають своє домашнє завдання».
📌2024 рік, посолка ЄС в Україні Катаріна Матернова:
«Війна не завершиться цього року (2024 рік), і я все ще прогнозую, що до кінця декади (Україна вступить до ЄС до 2030 р.— ред.), що є прогнозом, зробленим нинішнім президентом Євроради Шарлем Мішелем, так що в мене є підтвердження цієї оцінки».
📌2024 рік, єврокомісар із питань добросусідства і розширення Олівер Варгеї заявив, що Україна може приєднатися до Євросоюзу до/у 2029 році.
Подібних заяв знайдете багато — і від Борреля, й від інших посадовців.
Так і в Україні завжди оптимістична оцінка вступу (прискореного) називалася горизонтом до 2030 року⤵️
📌2023 рік, Марія Мезенцева, заступниця голови Комітету Верховної Ради з питань інтеграції України до ЄС:
«Я прошу не цитувати, що Мезенцева сказала, що ми будемо в ЄС у 2030-му році. Але я прошу наголосити, що є політичні цикли, але я вірю, і в 2029 році українські політики зможуть бути представлені в євроінституціях».
📌 2025 рік, віцепремʼєр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина:
«Я впевнена, що Україна зможе провести ефективні перемовини, зможе виконати всі зобов'язання, пов'язані з імплементацією європейських стандартів, а також, що найголовніше, — це створити умови для відновлення української економіки, відновлення України, які дозволять нам стати конкурентоспроможним членом Європейського Союзу. І це точно відбудеться до 2030 року».
Завжди лунав термін вступу «до/у 2030 році».
*Продовження у наступному пості👇
Коментарі (2)