Після втечі росіян з київщини зрозуміло що воюють звірі
Після втечі росіян з Київщини та півночі України вже точно всі мали зрозуміти, що проти нас воюють не люди, я звірі в людській подобі.
1 квітня мій підрозділ увійшов в село Новий Биків для зачистки. Ще на в'їзді в село ми побачили понівечений труп жінки, що пролежав на дорозі кілька днів і по якому скоріш за все вже проїхали автівки.
В самому селі ми знайшли кількох чоловіків з-під Прилук, яких росіяни захопили ще на початку вторгнення і тримали в заручниках кілька тижнів. З їх слів, їм давали буханку хліба і трохи води раз на кілька днів. Це були звичайні селяни, над якими познущались ні за що. Одному з них я допоміг зв'язатись в фейсбуці з родичами, які приїхали наступного дня його забрати. Побратим, який був свідком їх зустрічі, розказав, що ніколи в житті не бачив у людей таких емоцій. Жінка, яка весь цей час не мала зв'язку з чоловіком, зі слів, аж до кісток пальцями стискала його пальцями в обіймах.
Але не всім пощастило знайти своїх родичів. Кількох заручників з місцевих, серед яких молоді дівчата, росіяни вивезли в невідомому напрямку і їх родичі не могли їх знайти.
Зі слів місцевих, в селі росіяни розстріляли 6 молодих хлопців призивного віку.
По всьому селу росіяни лишили купу розтяжок. Але більшість із них були встановлені настільки криво, що їх знімали самі місцеві.
В хатах, де росіяни жили, був лютий срач та смітник. Все, що було цінне - вкрадено, те, що не вкрадено - понівечено, розкидано і потоптано. Всі авто, що були в селі, росіяни вкрали для себе і їздили з намальованими колами. В одному з будинків дикуни поставили стола біля умивальника і ходили в туалет в умивальник, при тому що в хаті був унітаз.
Горе людей зачепило і тварин. Багато собак були покинуті господарями. Найбільше не пощастило тим, що лишились на ланцюгу і зачиненими у своїх вольєрах - до нашого приходу їх ніхто і не думав годувати. Побратими знаходили рештки собак, яких росіяни з'їли.
Після побаченого у нас всіх була лють, що їх так багато зуміло піти. Коли ми повернулись на базу через кілька днів, я прочитав в новинах про Бучу. Через деякий час побратими з інших підрозділів розповіли мені, що такі самі картини вони бачили у відвойованих селах Харківщини. Всюди один і той самий слід звірячої армії. А найгірше те, що те саме відбувається зараз в усіх окупованих селах і містах.
На фото телевізор, який росіяни не встигали вкрасти і проткнули ножицями.
