Вчорашнє інтерв'ю Коломойського New York Times було наскрізь пронизане прихованими і часто навіть відкритими погрозами у бік Заходу. Наші люди трактували це як бажання розвороту у бік РФ (він там прямо говорив про танки Росії які з'являться під Краковом коли ми з нею підемо на угоду, гроші для України з боку РФ у розмірі 100 млрд доларів).
Але справа трохи складніша і не така відверто різка, як може здатися. Коломойський подає ці меседжі у цитованому західному медіа не в останню чергу тому, що захищає свої персональні інтереси, а не хоче розвороту обличчям до Москви за будь-яку ціну. Його різкі висловлювання "Танки стоять під Краковом, НАТО купує памперси" мають мету неабияк переполошити західні еліти щодо України. Ситуація для західного аналітика чи політика виглядає наступним чином: український олігарх прямо заявляє що скоро країна перейде на бік Росії, лякає НАТО, а в усіх західних медіа його описують як сірого кардинала нової української влади.
За логікою Коломойського, Україні мають після розуміння такої ситуації запропонувати допомогу, гроші і лояльність з боку західних еліт. Це примітивний шантаж, але якби Коломойський до нього ніколи не вдавався, ми б знали його зовсім іншим.
Даючи інтерв'ю New York Times, Коломойський турбувався не про зовнішній курс України (євроатлантичний чи проросійський, неважливо), а в першу чергу про вирішення своїх питань: його цікавить повернення контролю над Національним банком України з боку Уряду, яке дасть можливість йому розвалити справу ПриватБанку проти нього в Лондоні і досягти скасування націоналізації банку. Зеленський не може піти на це в першу чергу тому, що в такому разі Україна не отримає необхідних їй коштів з боку МВФ, відмовитися від яких на даному етапі немає можливості. Тому, Коломойський хоче таким чином (через занадто різке інтерв'ю) досягти можливості отримання коштів для України від інших кредиторів без їх повернення, і лякає Захід тим, що ці кошти ми можемо взяти у РФ. Якщо у Зеленського з'являється можливість заміни МВФ на інших спонсорів, то повернення ПриватБанку в руки Коломойського не виглядає проблемним.
Якби мова зараз йшла про проросійський переворот, то його би так гучно не афішували: зради люблять тишу, а не крики старого єврея на весь світ. Причому, навіть росіяни відзначають заяви Коломойського про готовність Москви дати нам просто так 100 млрд доларів як фантазії. Керівник комітету Ради Федерації РФ з міжнародних справ Косачов називає заяву Коломойського спробою поторгуватися з основним спонсором (Заходом).
І шантаж цей має насправді мало шансів на успіх. Західні держави отримують інформацію про Україну далеко не лише від медіа, але і від посольств і агентур, які знаходяться в самій країні. І характер реальних взаємовідносин Зеленського і Коломойського - одне з основних питань щодо внутрішніх справ України яке цікавило їх цього року. Тому про реальність погроз Коломойського скоро складуть більш загальне і виважене враження.
Тому, коли ви бачите як старий гендляр чомусь займається геополітикою, намагайтесь побачити в цьому що завгодно, окрім реально геополітики.