Після того як Україна отримала недвозначні сигнали від Заходу щодо Гонтаревої, і що їх там відверто не хвилює потреба нашої влади її пресонути під будь-яким приводом, трохи нібито утихло і заспокоїлось. Гонтарева цікавить Захід не з точки зору її персональної цінності, а як частина ситуації з Нацбанком, виведеним з під контролю Уряду. Для Заходу це норма - згадайте про ту ж Федеральну резервну систему США, яка де-факто в руках недержавних гравців. Тому, що західні країни усвідомлюють, що в сфері економіки необхідний арбітр не лише між приватними структурами, але і між державою та приватними структурами. Багато в чому це існує аби будь-який ідіот з Уряду з амбіціями Уго Чавеса не включав станок на монетному дворі і не знецінював валюту через популістські замашки.
Але в Україні існує ситуація, у якій значна частина населення досі вірить у потребу того, аби Нацбанк діяв суто в інтересах держави, як було в СРСР. Звісно, для ситуації у якій приватного гравця не існує на ринку, це був нормальний функціонал, але тепер це вже рудимент. Однак Ігорю Коломойському дуже хотілося б повернення Нацбанку до контролю Уряду, тоді існує реальна можливість повернути Приват собі, і розвалити справу проти себе в Лондонському суді (зі сторони позивача, яким виступає зараз ПриватБанк). Тому, ми щотижня чуємо про погану Гонтареву (яка вже точно не є політичною фігурою, аби так вкладатися в її мочилово), аж тепер дізналися і про її погане оточення в обличчі екс-керівника Укрексімбанку Гриценка, а минулого тижня ми чули ще і про поганого главу правління Райффайзен-банку Писарука, так само з її оточення.
А знаєте ще яка цікавинка стосується Укрексімбанку? Він тримає акції націоналізованого ПриватБанку, який так цікавить Коломойського. І у Коломойського немає насправді іншого шляху закрити справу проти себе в Лондоні, окрім як взяти під контроль ПриватБанк через контроль за Нацбанком, якого теж зараз не вдається так просто досягти. Тому, шукаються ниточки, тиснуть на учасників процесу, Гонтареву, Гриценка, Писарука, аби вони, наприклад, в обмін на те, що від них відстануть дали свідчення щодо непрозорості націоналізації Привату, щодо того що Нацбанк так само виводився з під контролю держави з порушенням, і його слід повернути державі. А далі вже через державні органи Ігор Валерійович заволодіє ситуацією, і зможе-таки вирішити проблемну для себе ситуацію в Лондонському суді.
І тепер найцікавіша частина епопеї: подання на арешт такого потрібного Коломойському Гриценко виписував прокурор Костянтин Кулик. Той самий, який удостоєний критичної статті на New York Times через свій чорний шлейф із різних муток, той самий проти роботи в прокуратурі якого підписали звернення 60 нардепів, той самий який за словами генпрокурора Рябошапки нібито був звільнений минулого тижня. Це той Кулик, який у прямому ефірі Права на владу на 1+1 оголошував Порошенку звинувачення, у розпал виборчого процесу. Той самий, непідкупний і принциповий Кулик, який чомусь весь час береться за найскандальніші (найприбутковіші) справи.
І чомусь, Кулик в останні нібито дні своєї роботи в прокуратурі не намагається палити про себе документи і завчасно тікати в іншу країну. Він підписує подання на арешт Гриценка, яке тут же, о диво, виконують. І чомусь мені мало віриться, що люди які брали це подання від Кулика не усвідомлювали, що справа зовсім не рядова.
В усій цій історії питання про поганість поганого прокурора десь на останньому місці. Питання в тому, чому наша прекрасна прокуратура і спецслужби виконують арешти, підписані ним, навіть уже після того як генпрокурор публічно дає гарантії, що він не повернеться в систему. Можливо, не лише Кулик працює в правоохоронній системі відстоюючи неясно чиї інтереси?
А далі все буде просто. Через тиждень прокинеться Захід, посольства погрозять пальчиком нашим політикам. Можливо, від Гриценка і Писарука на час відстануть, шукаючи інших фігурантів. Богдан знову зробить в медіа здивоване обличчя, мовляв уу ми б побороли тут корупцію, але Захід не розуміє що нам насправді треба.