Сьогодні відбувся брифінг нардепа Андрія Деркача з черговим оприлюдненням даних про причетність Демпартії США до втручання у вибори через амбарну книгу, ситуацію з Бурісмою і критику Шокіна посольством США часів правління демократів. Загалом, це річ яка може вплинути на ситуацію з розслідуванням в США, оскільки за твердженням Деркача там містяться докази, що, наприклад, Марі Йовановіч збрехала під присягою коли критикувала Трампа.
Що показово, разом з Деркачем на брифінгу доповідав і нардеп Дубінський. І ця справа власне кажучи зовнішнього значення - вона не дає великих грошей. Задіяні актори мають мати якісь глобальні політичні інтереси, на рівні конфлікту Республіканської і Демократичної партій США. Деркач цілком може виявитися агентом російського впливу - він спонсор православних кінофестивалів УПЦ МП, і в 2016 році вносив поправку до закону яка ледве не зірвала безвіз. Непростий дядько, короче кажучи, особливо зважаючи на його тата - праву руку Кучми, начальника СБУ Деркача.
Дубінський - очевидно голова фракції впливу Коломойського в Слузі народу. І я, на жаль, не можу знайти його внятний шкурний інтерес, як він з'явився на цій прес-конференції. Єдино можливе пояснення - бажання Коломойського погратися в рєшалу внутрішньоамериканських питань.
А тепер, питання, навіщо це приміром Деркачу, якщо він дійсно під піджаком носить значок з російським прапором. РФ хоче нашої міжнародної ізоляції. І якась чергова неадекватщина з Києва (наприклад, завтра якийсь Окружний Баришівський суд зобов'яже відкрити справу проти Байдена за оприлюдненими матеріалами прес-конференції) ще більше вдарить по нашому хиткому становищу. США залишаються останніми однозначно великими стратегічними партнерами України - і саме в цю точку росіяни вдарять з особливим задоволенням, аби дати тріщину. Знаєте, до речі, коли відбулося попереднє масштабне похолодання у відносинах зі США? На початку 2000-х, коли тато нардепа Деркача був ключовим фігурантом продажу Україною систем ППО "Кольчуга" Іраку, який був під санкціями усього Світу. І виграла тоді від цього, звісно ж, Росія.
Коломойського, на жаль, ніяка міжнародна ізоляція не лякає. Тому, що відмова МВФ від видачі Україні кредиту - для нього найбільш бажана ситуація, бо МВФ цей кредит не дасть якщо Приват повернуть Коломойському. І саме цей епізод, позиція МВФ щодо Привату і є основною розбіжністю між Зеленським і Коломойським. Так от, Ігор Валерійович може бути спокійно зацікавлений в тому, аби Україна повернулась від Заходу не в бік РФ, а назад, у стан балансування між РФ і Заходом, як йому здається.
Але тут у гру включається РФ з її потужними ресурсами. І балансувати в умовах ізоляції України Заходом, після кампанії з дискредитації може бути практично неможливо. Ситуація як з Януковичем в 2014 році, в деяких рисах повторюється - коли Захід через нашу дурість і непослідовність закриває нам віконечко, РФ під шумок робить що хоче, а державна влада думає про те, як би втікти подалі, а не займається інформацією про підготовку спецоперації в Криму.
Але знову ж таки, це лише гіпотеза. Я дуже хочу помилитися у таких речах.