Не зовсім зрозуміло навіщо Україні раптом знадобилися переговори в Нормандському форматі саме тепер.

Значного військового успіху який би змінював на нашу користь парадигму переговорів немає. Статус кво лишається попереднім.

У дипломатичній сфері саме лише похолодання: Макрон однозначно розвернувся обличчям до РФ, на Меркель в дипломатичній сфері тиснуть ферштейєри соціал-демократи. РФ повернулася до ПАРЄ, ніхто крім держав Східної Європи - прибалтів, поляків, грузинів - не протестував.

З США будь-які різкі рухи в т.ч. з розширенням їх участі у врегулюванні тимчасово заблоковані через скандал, нового посла не призначають ні американці до Києва, ні Україна до Вашингтона. Статус спецпредставника по Україні тим більше під питанням. Навіть поплакатися в жилетку насправді нікому.

І чомусь Україні в цей важливий момент різко засвербіло і захотілося перемовин. В цей такий несприятливий момент.

Заморожений конфлікт на Донбасі півроку тому вбивав стільки ж бійців, скільки гине і зараз під час "перемир'я". Зеленський або дуже хоче якось вийти з тієї прикрої ситуації, що закінчення війни з РФ яке він так наобіцяв навесні не дуже-то і можливе. Це можна імітувати цією тягою до миру яка закінчиться нічим після переговорів, коли він розведе руками і скаже, миру не вийшло, але ми так хотіли, так хотіли (на куточку ока тут має виступити сльоза невинного зайченяти).

Або є гірший варіант. Оточення президента включно з Єрмаком, бізнес якого в Росії чомусь нормально собі існує, без жодного тиску з боку ФСБ, вирішило промити йому мізки і підсунути йому ту саму фінляндизацію - нібито нейтралітет України, ми нікуди не вступаємо і блокуємо усі антиросійські ініціативи, натомість отримуємо газ по знижці і (як може думати Зеленський) зняття соціальної напруги яке буде наслідком. У цей час Росіюшка м'яко (під виглядом інвестицій, звісно ж) нарощує свій вплив на нас і чекає ситуації, коли можна буде змінити наш статус кво ще більше на свою користь.

Обидва варіанти погані для Зеленського. Просто один робить його з миротворця і нового Наполеона ворогом людей які його обрали вже зараз, а другий - колись там, коли виявиться що ці домовленості це троянський коник і високий рівень гри Росії.

Хочеться вірити, що Володимир Олександрович не думає, що на врегулювання є реальні шанси.