Не так давно я йшов повз будівлю Київського Цирку, з шпилю якого вийняли зірку, і лишили просто пусте кільце, яке її обрамляло. Це нагадало мені про інший символ, який доречно показує хід речей в Україні після того як з серцевини вийняли зірку. Уроборос, змія яка кусає себе за хвіст, утворюючи кільце - символ вічності і самопоглинання. Це і є символ України зараз.

Все, що було Україною створено в 1990-х виявилося тимчасовим. Ми нібито вигадали ці всі речі, міністерства, Конституції, армію на дуже дивних засадах, аби виграти час і створити потім нові, нормальні, які служитимуть довго.
Але все що ми далі робили - кредити МВФ, реформи було продовженням цього "аби виграти ще час". З кожним циклом такої
гри ми вигравали все менше часу, а речі, які ми мали б розм'якшувати незворотно дубіли. Український національний змій і далі кусає себе за хвіст, але його діаметр все менший, врешті він уже точно натякає на самопоглинання і на самознищення.

І найголовніше, кожна велика "тряска" нагорі робить змія ще коротшим, еліти все ще видряпують одне одному очі, пливучи в дірявому човні.
Політика є такою, що можна насправді приймати будь-які рішення, і те, що буде з вами регулює, на жаль, не закон, а деякі неформальні правила. Якщо хтось раптово їх порушує і не карається, то вони змінюються - недоступне раніше стає загальноприйнятим.

І схоже, що ці межі весь час будуть розширюватися, і конфлікту буде все більше. Врешті, цикли відтворення і руйнування так пришвидшаться, що може просто не вистачити більше часу будувати навіть тимчасові речі. Тоді і станеться вибух.

Звісно, нікому не ясно, хто стане кінцевим бенефіціаром вибуху. Очевидно, більшість нас усіх з вами програє. Куля у потилицю загрожує кожному рівно доти, доки ми не почнемо будувати речі навічно. Ось це тимчасово і наполовину стає все дорожче і дорожче.