Коли я чую чи читаю про те що наші українські еліти не є справжніми елітами, чи що в українців низький рівень політичної культури - одразу ж маркую авторів цих висловів як недалеких у політичній теорії.

Еліти це структурно-функціональне явище, а не в загальному хороші правителі. У будь-якому суспільстві існують еліти, незалежно від їх моральних якостей і того, чи хороші вони киці чи ні. І найголовніша логічна помилка, яку допускають люди які так мислять про еліти у тому, що краще ніяких еліт ніж які є. З'являється якесь уявлення про те, що з якогось небуття мають повернутися добрі вожді з прекрасними рисами обличчя які увесь цей час невідомо що робили, але мають управлінські навички, і звісно ж, вони морально чистіші ніж нинішні мерзотники, але чомусь вони зможуть перемогти безпринципних політиків. Ну ок, будемо вважати що Санта Клаус колись змилується і покладе їм під ялинку саме такі еліти.

А що в сухій реальності? Суспільство управляється елітами завжди - так, вони іноді змінюються, але лише на контреліти - ті хто стоїть за кулісами іноді замінюють тих, хто щойно сяяв на сцені. Іноді буває, що модель управління суспільством змінюються - еліти стають менш успішні у протистоянні егалітарним течіям, простолюду. Це стається, звісно ж, не через те що хтось прочитав мудру книжку і вирішив дати більше свободи людям: просто виникають сторонні фактори, які урівнюють ресурси сторін у протистоянні. Наприклад, мушкет зробив протистояння козаків дорогим королівським арміям значно дешевшим і ефективнішим. Але еліти знову ж таки не зникають, просто модель еліт плюралізується - більше людей стають елітою замість попереднього обмеженого кола. Мушкет не усунув стару шляхту: він відкрив дорогу до її лав козацьким старшинам. Тому віра у всеосяжну силу гаджетів і передових технологій, які завтра дозволять нам гратися в мережеві суспільства і уникати концентрації влади так само наївна. Хоча би тому, що завжди є велика кількість людей, яких концентрація влади не цікавить взагалі.

І найголовніше, що виникає внаслідок усвідомлення цього - те, що існуючі в Україні еліти не вдасться замінити докорінно іншими людьми навіть у разі масової революції чи примусового переділу майна. Елітаристська модель суспільства це не про силу, яку має еліта, а в першу чергу про неспроможність до управління звичайними людьми, якими еліта управляє. І визнання цієї неприємної вже хоча би з етичної точки зору речі непідйомне для усіх масових політичних течій. Лібералам важко осягнути, що прогресивні пацани з дипломом Стенфорду не стануть новою елітою, ультраправим важко осягнути що принципові пацани в адідасі з досвідом боїв без правил нею так само не стануть. Бо ніхто не поділиться з ними владою під загрозою знищення старих еліт, яку пропагують ці течії.

На що можна сподіватися? На те, що старі еліти перестануть мочити одне одного хоча би заради збереження влади. І ось коли вони учуять цей присмак загроз у повітрі, тоді і почнуть грати по іншому. В першу чергу усвідомлюючи, що у них є хоча би умовна потреба до консенсусу.

Ніякої держави без консенсусу еліт не буде.